Коли ми ще не планували стати батьками, уявляла, що вагітність – це така безтурботна пора, коли ти ходиш з великим пузом, а всі навколо тішаться і мацають тебе. Десь так воно збоку виглядає. Але насправді процес виношування дитинки досить багатогранний і складний. Твій організм починає поводитись настільки дивно, що не знаєш, чого очікувати. Шкіра то суха, то жирна; нігті то міцнющі, то ламкі; шия й обличчя то чистенькі, то обсипає… І хоч зараз всі труднощі фактично забулись, хочу виокремити кілька пунктиків, що засіли в голові. Те, що варто знати про вагітність тим, хто цього не знає 🙂
1. Вагітні не рахують час місяцями, для цього є більш вузьке поняття – тижні. І коли тебе питають “на якому ти місяці?” поспіхом починаєш ділити своїх 26 тижнів +- на 4, щоб приблизно зрозуміти, на якому ж? Або заздалегідь виношуєш відповідь у голові. Відповідно вся вагітність – це переважно 40 тижнів, проте, доношеними є дітки, які народились ще на 37-му і вище тижнях. Тому пакети в пологовий слід зібрати заздалегідь:) *у мене є відео на цю тему, клацайте*. Моя малявка народилась на середині 39-го тижня, до прикладу. А є люди, які переношують кілька семиденок. Щиро співчуваю, бо в останні дні вже дуже хочеться пошвидше народити і не лякають навіть обіцянки досвідчених мам про недоспані ночі.
2. У нас прийнято приховувати те, що ти вагітна. Мабуть, більшість все ж боїться забобонів, проте це явище має логічне підґрунтя. Перший триместр *так, так, ще одне поняття, яким оперують майбутні мами* переповнений купою ризиків, часто існує загроза викидня (кровотечі, гіпертонуси тощо), тому щасливі бєрємєняшки не поспішають розказувати всьому світу, що в їхньому животику живе маленький організмик. Я ж розповідала всім своїм друзям і рідним цю щасливу звістку, починаючи з 5-го тижня вагітності. Тобто фактично тоді, коли сходила на УЗД, де мені сказали ці чудові слова: “є, діаметр 11 мм, може вже є ембріончик”. А вже потім були всі “прєлєсті”: токсикоз, тонус і постійна втома. В тому числі і загроза переривання вагітності, яку чомусь мені діагностували. Довелось депреснякувати і валятися лицем в подушку…
3. Живіт росте не одразу. У мене еволюція живота почалась десь із 20-го тижня. А місцем поступатись у маршрутці почали значно пізніше. Хоча, тут вже залежить від статури, бо маю худеньку коліжанку, пузіко в якої вже набирало обертів, починаючи з 4-го місяця. Спочатку тільки й думаєш, коли вже почне рости живіт, а потім не встигаєш отямитися, яка ти вже кругла. І з ностальгією згадуєш той період, коли спокійно собі спала на животі. На ранніх термінах є ще така фішка: коли перевертаєшся на ліжку з одного боку на інший, то ніби разом із тобою перевертається акваріум всередині. Або коли пчихаєш, то стає боляче внизу живота. Взагалі відчуття такі, ніби ти атлічно покачала прес і в тебе крепатурка.
4. Стать визначають не раніше 12-го тижня. У нашому випадку навіть пізніше, на 12-му ще важко було щось сказати. Дізнались ми про те, що маємо животомешканку, аж на 19-му. Загалом, я робила УЗД на 5, 12, 19, 27, 36 тижнях.
5. Вагітним не бажано піднімати предмети, важчі, ніж 3 кг. Спершу я до цього скептично ставилась, але потім зрозуміла, що коли несу щось тяжоленьке, то живіт опісля тягне, ниє, кам’яніє (тобто матка приходить у тонус). Із цим не варто експериментувати.
6. Діти в животі гикають і копаються. Особливо відчутно це в третьому триместрі. Моя дєвочка почала бумцятися десь посередині вагітності – кінець 19-го тижня. Гінеколог казала запам’ятати ці відчуття, щось мало бути схоже на бульбашки в животі або ж метеликів. Але я профукала цю мить, бо не одразу зрозуміла, що то воно. Які ще метелики, ви чьо?) Мені було схоже на лоскотання, на мілісекундне скорочення м’язів десь внизу живота. Перевірити можна було легко – живіт ледь здригався і це можна було помітити, якщо слідкувати. Переважно вона давалась чути, коли я лежала або сиділа. Найбільша активність припадала на вечір, перед сном. Це пояснюється тим, що при ходьбі дітки переважно сплять, їх заколисують наші кроки і тому вони не товчуться. Навіть зараз, коли я кладу малу в слінг і просто починаю ходити, то вона засинає. Вже ближче до дедлайну можна побачити такі хвилі на животі, що ого-го. То дупка випирає, то п’яточка. Просто афігенські відчуття, не передати словами!
7. Смужка на животі. Добре, що дружина брата попередила мене про її наявність (хоча я щотижня переглядала відео інших вагітних про їхні відчуття на аналогічних термінах, тож не прошльопала б це явище, мабуть). Не пам’ятаю, коли вона з’явилася, але є ще досі. А моїй доні вже 3 місяці, мєждупрочім… І пупок у мене темний-претемний, але таким він став після пологів. Пігментація шкіри, кажуть мудрі люди 😉
8. Пупець не обов’язково повинен випирати. У мене він просто став плоским. Ми з чоловіком навіть жартували, що в один прекрасний день пупок візьме і зробить “ти-и-иньк”. Взагалі, під час вагітності все дуже індивідуально.
9. Вірним другом стає туалет. Мабуть, через те, що плід тисне на сечовий міхур, відвідувати дамську комнату доведеться дуже часто. Вночі по кілька разів бігала, аж дістало, чесно кажучи.
10. Відвідування жіночої консультації (ЖК) – непроста справа. По-перше, ходити треба кожних три тижні (а останній місяць навіть частіше), по-друге, в черзі висиджувати близько двох годин, по-третє, регулярно здавати купу аналізів (кров з пальця, з вени, сеча – не напасешся баночками). Що найдивніше, що на цих оглядах тебе тільки зважують і міряють, якщо є питання – відповідають. Ну чому так дооовго? Єдиний плюс цієї атракції – це можливість почути щось цікаве в черзі, поспілкуватися з досвідченими пузатиками. Ну, про всю красоту відвідувань ЖК розкажу в окремому пості, де розпишу свої відчуття по тижнях.
11. Скринінг – це звичайний аналіз крові. Точніше незвичайний, бо з його допомогою визначають, чи є в плода певні патології. Якщо ж почитати про скринінг в Інтернеті, то можна подумати, що це аля УЗД, але нєтушки (в Росії, мабуть, воно так). Ці скринінги дорогущі і необов’язкові, наступного разу я б їх вже не робила, бо незалежно від результату народжувала б.
12. Пологи не завжди починаються з фрази “здається, в мене відійшли води”. Води взагалі можуть не відходити. І перейми можуть бути несправжніми, а тренувальними. У всіх буває по-різному. Цей жіночий організм… Тому раджу запастись терпінням і читати про новонароджених, бо я читала і дивилась про вагітність та пологи, а коли народилась мацьонька, то фактично не знала, що і до чого *ууупс*.
Ну, про пологи і післяпологовий період ми поговоримо іншим разом. А наразі зупинимось на тому, що є. Маєте що доповнити? 🙂 Пишіть!
В мене темні плямки ще є на сонячному сплетінні і були на шиі, але пропали (хух). Живіт стало видно вже на початку 4 місяця, а з 9 тижня я перестала носити пояси)
А, ше є КТГ, коли слухаєш серцебиття дитинки і клікаєш на кнопочку, коли маля ворушиться (там під час руху сеоцебиття прискорюється) – така прикольна штука 🙂
О, так, КТГ, тобто кардіотокографія, – це ще одна процедурка, але з тих приємніших. Досі в голові той звук бамкання серденька)
Оскільки в мене був жахливий токсикоз, то напевно найяскравіше запам”ятались запахи і смаки. Ці два відчуття не тільки гіперболізувались, але навіть повністю змінились. Особлива реакція була на запах сирої води з крана, м”ясо і каву. + до того, ніколи не забуду тест на глюкозу, було кілька невдалих спроб і я таки його не здала… (для тих, хто ще не знає: потрібно натще випити склянку води з глюкозою, а до і після – здавати кров, при цьому не знепритомніши і не вирвавши). )))
Ооо, та, той “солодкий ранок” я добре пам’ятаю, бо не можу не снідати. А тоді ще треба було 2 години швендяти голодною між заборами крові…
А я здавала в сінево той аналіз на глюкозу і без проблем. День перед тим не їла нічого солодкого, а зранку натще пішла і здала, не пивши ніякої глюкози і не чекаючи 2 год.
я думала помру…прокинулася в 5-ій ранку від голоду, згадала що тре йти здавати кров натще(( поки перший забір крові тоя вже майже “голодний обморок”)))) далі та паскудна “вкусняшка”…і денний стаціонар(бо на “швендяти” мене просто не вистачило…там в ЖК і “відійшла по стіночці”( дуже веселий раночок…
Лайфхак від моєї лікарки: принести з собою воду з витиснутим лимоном і залити нею глюкозу. Вийшов звичайний лимонад і я випила без проблем. Витиснула пів лимона на пів літра води.
Отак читаєш і посмішка на обличчі, бо майже все так було і у нас. От тільки тричі ми валялися в лікарні. Особливо жахливий був перший раз з токсикозом. Скринінг дійсно не потрібний, так як дізнавшись, не доведи Боже, про можливість патологій, сльози, переживання, а як наслідок тонус і загроза передчасних пологів гарантовані.
Ойоййй, на щастя, в стаціонар мене не поклали, але були неодноразові пропозиції “лягаємо в лікарню?”. Як виявилось потім, гінеколог всім казала цю фразу на будь-які випадки життя. Мало набираєте? Лягаємо в лікарню, нагодують! Багато набрали? Лягаємо в лікарню, там не наберете! Тонус? Лягаємо в лікарню, щоб не хотілося ніде ходити!
а я стою на обліку у приватній клініці – то вони розрізняють біохімічний скрінінг (аналіз крові) і скрінінг-УЗІ. Спершу здавала кров, потім УЗІ – і потім за загальними показниками кажуть чи є зона ризику патології. Так було на 12 тижні, і тепер на 20-му. а оскільки до вагітності вообще не готувалася і до лікаря не ходила – то якось цей аналіз для себе важливим визнала 🙂
а якби показало, що є ризик патології, то був би аборт?
та ну…але до цього варто готуватися ретельніше, я так думаю, – і матеріально, і морально….
Як на мене, ці скринінги з направленнями в конкретну лабораторію – не що інше, як заробляння на нас довірливих. До вагітності також не відвідувала лікаря, мабуть, саме тому теж робила все, що сказала гінеколог, в якої стояла на обліку. Наступного разу буду обізнаніша 🙂
Я на 12 тижні незадавала скринінг, так само вважала що аборту ітак не буду робити, на 17 тижні перед скринінгом пішла на узд, сказали що у нас є патологія, здала ще 2-ий скринінг а він нічого не показав(ми прооперувались і слава богу все зараз добре). Народжувала я в Києві в ПАГу(а там всі з патологіями), різного теж начулася за скринінги. Я думаю варто здавати навипадок якшо дійсно є якась патологія, щоб мати час підготовитись фінансово, морально і знайти хороших лікарів
Можу ще додати до вище написаного про біль в спині, який останнім часом мене турбує і про печію яка менше турбує в порівнянні з першою вагітністю( можливо через те що тепер у мене більше досвіду і я знаю як краще можна оминути це неприємне відчуття або просто знайшла потрібний продукт який допомагає мені не відчувати її, ну або моя мацьопка народиться лисою:) Скоро дізнаємось)
Печія має стосунок до волосся малявки? Ого!
Хі-хі, бачиш ще щось нове дізналась:) На справді мене це теж дивує і смішить але деякі люди так стверджують…