Сформувала для вас перелік речей мами-небагачки – те, що пішло на ура в нас, або те, що бодай трохи, але полегшило моє мамське житійо. Бо іноді мами-блогери радять у своїх мастхевах щось дуже дороге і не конче потрібне. Ну або мені так здається 🙂

1. Спальник.

Мегаштука! Не знаю, як на рахунок коконів і всяких пеленок на липучки, але спальник – це тєма! Малявка не може його зі себе скинути, як ковдру, відповідно не розкриється вночі і не замерзне (я не про літо, влітку моя іноді взагалі в одному підгузнику спала). Рученята вільні, прикриває він тільки груди і ноги. То як довга тепла майка, зшита знизу 🙂 Замочок йде літерою “L”: на спальник у розгорнутому вигляді кладеш малясіка, накриваєш другою половинкою і закриваєш блискавку, з’єднуючи дві частини. Нікуди нікого пхати не треба. У нас мішок від Marks&Spencer, наритий у нетрях бутіка секонду. Після того, як я купила малій його, бачила там ще кілька різних, але вже не брала, бо Юсті і одного досить. Все одно колись із нього виросте (наразі від народження до 5,5 місяців успішно юзає).

Чи варто купувати спальник? Якби моя воля, то я б купила собі ще раз 🙂 А цей прибережу для другої дитяти.

2. Автокрісло.

Автокрісло рятує мене постійно. Спершу я поставила його, як трон, на швейну машинку в куті нашої просторої кухні, підперши валиками з рушників. Але після падіння Юстини зі стола у віці майже 5 місяців я вирішила переселити її хороми на підлогу. Тож тепер вона підпільна царіца. Заглядає знизу на світ. Іноді можна поставити крісло так, щоб їй було видно телик, тоді і новини якісь подивиться заодно 🙂

Головне правильно розмістити дитину в ньому: голова має розташовуватись акурат у “немовлячій вкладці” (сірого кольору в нас, тобто варто би було трішки її підняти ще або опустити Юстю, якщо дивитись на фото). У мене ця вкладка сповзала і Юстинці не дуже зручно було. Вже пізніше додумалась залізти в нет і пошукати, як правідлово бейбік має сидіти в автокріслі.

На початках я її не пристібала ремнями безпеки, але вона почала піднімати п’яту точку і вигинатися, ніби стаючи на мостик, тим самим розгойдуючи крісло. Я вже думала, що всьо, насиділася моя фінтіклюшечка в модному пріспособлєнії… Але потім я її припнєла і свєршилась чюда – Юстька чемно сиділа і споглядала за моїми вміннями куховарити. І забула про те, що можна вигинатися. А я тим часом встигала собі спокійно зварити їсти, коментуючи всі інгредієнти і процеси для донечки. Прям Картата Потата.

Ну і ще автокрісло можна використовувати як автокрісло *я навіть вже навчилась правильно одягати ремінь безпеки в машині – спершу над колінами і защіпаєш у гніздо, а тоді решту тягнеш через спинку* 🙂

Окремого абзацу заслуговує використання автокрісла як візка. Наше входить до комплекту 3 в 1 (люлька, прогулка, автокрісло), тож легко кріпиться на шасі. Після придбання цієї штуки великим відкриттям для мене було зрозуміти, що Юстя любить сидіти (чи то напівлежати) в ньому. Якщо раніше вона рідко возилась неспляча у візку, то тепер їй було все видно, і наша прогулянка вулицею не передбачала обов’язкового сну. А там якось і до люльки привикла.

Чи варто купувати автокрісло? Як на мене, варто. Але, можливо, одразу якесь краще і дорожче, яке витримує краш-тести. І обов’язково з перехідником для коліс, бо їздити з автокріслом на шасі компактно, зручно і стильно.

3. Мобіль.

Читала я і дивилась, що дуже помічна штука оці підвісні іграшки з музикою. Тому ми замовили на хрестини таку причандалину. Дістались нам курки з яйцями і класичною мелодією зі шкатулки. Без пульта і всяких модних прибамбасів. Звичайний собі класичний мобіль *наголос на о*, який потрібно накручувати, аби грав. Спочатку Юстина взагалі на нього не звертала увагу, а тоді почала залипати на добрих 5-10 хв. Я могла включити їй “кури” і піти робити свої справи. Час від часу лише забігала в кімнату, щоб підкрутити механізм. Петрівна тішилась, либилась і підтанцьовувала ніжками. Потім мене почало піднапрягати те, що іноді мобіль видає кілька дзвінких ноток, коли я кладу сплячу малу в ліжечко. Не раз він робив мені дівєрсії, тому я на певний період часу його зняла. Та і мені здавалося, що Юстя вже переросла курей. Але згодом я знову його вчепила і тим самим зробила апгрейд донечці – вона знову тішилась, як дурний цвьочком. Тепер ще й високо задирала голову, коли пасла коні, щоб побачити своїх кольорових курочок… Усе нове – то добре забуте старе 🙂

Чи варто купувати мобіль? Можете взяти на прокат або позичити в когось. Не раз зустрічаю в барахолках за дуже бюджетну ціну фірмові модні каруселі. Дитина ж їх не брала до рота 😉 Мобіль бажано яскравих кольорів, щоб новонароджений швидше його помітив))

 4. Аспіратор.

Не знаю, чи такий він вже мені був помічний, щоб аж потрапити в топ-5, але коли в нашої крихітки почався звичайний собі фізіологічний нежить, я трохи налякалась. Вона шморгала носом, як старий хлоп. І то при тому, що щовечора я скручувала їй турундочки з ватних дисків (такі, як я розповідала тут) і вичищала ніс, змочуючи їх в стерилізованій олії. Зранку навіть капала фізрозчином (натрій хлорид, перелитий у пластмасовий футлярчик від дорогущого Маримеру, який пробно дістався мені в пологовому: фізрозчин – це той самий Х’юмер, Аквамаріс і т. д., тільки втричі дешевший і у великій тарі). Начитавшись мудрих порад мамусь у Фейсбуці, я відрядила свою мамусю купити аспіратор. Було вирішено брати Nosefrida (Швеція), адже за нього було найбільше позитивних відгуків. Всюди писали, що це конкретне спасіння і дуже крута штука, тому мені не шкода було 100 із гаком гривень. Особливо коли на кону був спокійний сон моєї маляти, без хрюкання вночі.

Юстя спершу нормально переносила процес висмоктування сопельок із її носа. Але оскільки ми чистили його після купання, то вона часто могла ґимзати, бо вже конче хотіла їсти. Перші кілька разів я чистила їй ніс під час плачу, але далі вирішила перенести цю процедуру на ранок, коли моя бульбульоначька буде в гуморі. Пізніше я почала робити це лише коли ніс був забитий кількома важкодоступними казявками. А згодом і взагалі перестала – тепер я або пальчиком масажую носик і акуратно дістаю кози нігтиком, коли вони “причалюють до берега”, або перевертаю пасти коні і самі вилазять, або використовую ватнодисковий джгутик. Аспіратор чекає скрутних часів, коли почнуться реальні шмарклі, які ніяк інакше, ніж ним, не витягнеш. Сподіваюсь, таке буде не скоро.

Чи варто купувати аспіратор? Я б не спішила. Поки що особливої потреби в ньому не було, хоча звідусіль всі писали, що рятівник він ще той! Але, думаю, згодиться.

 5. Слінг.

Чому аж на п’ятій позиції, спитаєте ви? Це щоб не починати кожну свою розповідь з пропаганди слінгоносіння. Ну ви ж знаєте, як я захоплююсь цими простими, але дорогими витворами людства. Як я стала слінгомамою і які є види слінгів можете почитати тут: Моя слінгоісторія. А поки що запрошую в слінгосекту! Тільки не плутайте хороші переноски зі шкідливими кенгуру, де дитину підвішують із баламкаючими ногами.

Чи варто купувати слінг? Однозначно варто, якщо ви хочете кудись ходити чи встигати багато чого робити дома. Це як ще одна пара рук. І природній заколисувач 🙂 Для новонароджених беріть слінг-шарф тканий (не трикотаж, бо він вам недовго послужить) або слінг із кільцями (без поролонів і бортиків).

 6. Розвиваючий коврик.

Не могла визначитись: купувати чи ні, а поки думала, то нам запропонували покористуватись друзі. Коли книжки з розвитку писали, що дитина вже має тягнутись до іграшок, що висять, наша Юстя не звертала на них уваги. Їй більше було до вподоби просто пасти коні і сваритись, коли втомиться. А потім в один прекрасний день вона почала зривати хмарку із розвиваючого коврика, тягнути зірочки і туцькати м’ячики. Ще їй дуже сподобалась квітка на дні ковра.

Поки вона ще толком не повзає, я кладу її на коврик, інколи підстеляю одноразову пеленку для голодупення, і йду собі робити свої справи. Головне – забезпечити іграшками довкола. А коли змучиться, то дасть знати 🙂 Тому розвиваючий коврик у моєму списку маст-хевів. І мій майже чотирьохрічний племінник його теж зацінив:

Чи варто купувати розвиваючий коврик? Позичте/орендуйте. Зацікавлення ним тимчасове. Але кілька хвилин тиші забезпечує.

7. Контейнер для вологих серветок.

Давно хотіла купити його, оскільки маю багато халявних вологих серветок, запакованих харчовою плівкою. Завдяки такому боксу вони не сохнуть і виглядають дуже естетично. Мені подобається витягувати звідти серветки, їх легко дозувати. Думала, ця штука дорогуща, але ні – у Ватсонсі купила за 59 грн, це при тому, що в контейнері ще була пачка вологих серветок. Вийшла така собі безкоштовна міні-реклама 😉

Чи варто купувати бокс для серветок? Не обов’язково. Але я сі тішу.

8. Ліжечко.

Хтось скаже “і так панятно”. А хтось навпаки розповість свою історію про спільний сон і безтолковість колиски. У нас ліжечко на шарнірах і заколисувала я в ньому свою дитину разів зо два, мабуть (не надто воно її забаюкує). Але спати я завжди кладу її туди, відколи почала перевертатись. Дитяче ліжко – це щось на кшталт манежу. Я можу покласти туди доцю і спокійно сходити в душ/туалет/на кухню. Ну, це все поки вона ще не стоїть 🙂

Теоретично, під цей пункт може підпасти і візок – у когось дитина возилась, спала і сиділа в ньому, а в когось ніяк. Мені з люлькою повезло – донька любить дивитись на небо чи листочки дерев. Побачу далі, чи сидітиме вона чемно в прогулці…

Чи варто купувати ліжечко? Спробуйте поспати без дитячого ліжка спершу і визначитись, чи вам так зручно. Мені ліжечко тільки в плюс, навіть якщо я іноді і забираю спати малу до нас у велике ліжко. Я не шкодую, що ми його купили. Так само, як і бортики до ліжечка, – їх варто брати контрастних кольорів, щоб зацікавити дитину. Наша Юстя в молодечі часи пробувала схопити намальованого хлопчика на бортику 🙂 Тобто пастельні тони – це гарно, але не для малечі. Їм подавай картінкі і кольори!

9. Щипчики–кусачки для нігтів.

Окремо ножиць з обмежувачами я не купувала, проте в моєму арсеналі опинились кусачки. На пальцях рук ними я не обрізаю нігті (тут стрижу звичайними манікюрними і нічого не підпилюю опісля *а чо’ смієтесь, є люди, які пиляють ті мікроскопічних нігтусюсічки, аби не було зачіпок*), а от на ногах воно йде на ура! Справа в тім, що нігті рук потрібно стригти кругленько, а ніг – рівненько. От і в нагоді стали ці щипці, клац і все. Найлегше це робити, поки мала пасе коні, – тоді вона не так баламкає ногами.

Чи варто купувати кусачки? Можна обійтись. Так само, як і ножиці для немовлят. Я спокійно стрижу все обикновєнними манікюрними і нічого їй зайвого не відрізала.

10. Підставка для купання.

У мене було багато вечорів, коли не було кому допомогти, тож в нагоді стала ця пластмаска. Так і нагинатися, і тримати безперервно не треба. Зараз нею майже не користуюсь, доця якось почала лежати у воді і підтримувати її стало не так вже й важко недаремно вона рибка за знаком зодіаку.

Чи варто купувати підставку у ванночку? Я б не радила. Краще візьміть круг для купання, в ньому хоч дитина ніжками баламкає. Проте і про нього пишуть негативні відгуки (вплив на ГВ чи хребет).

У цьому списку могли би поселитись також шезлонги, нічники, молоковідсмоктувачі та ін. Могли би, але не поселились 🙂 Так склалося історично, що щось я використовувала, а щось пройшло повз мене та Юстину Петрівну. І нічого страшного без цих речей не відбулося, скажу я вам 🙂

Не скуповуйте всіх бейбі-дівайсів на світі – вони можуть вам абсолютно не пригодитись. То всьо маркетинг! Бережіть гроші на щось більш суттєве і реально необхідне. Беріть речі на прокат, позичайте і діліться 😉 Купуйте поступово, а не заздалегідь. І буде нам всім щастьйе.