Температурний дебют: теорія і практика

Тем-пе-ра-ту-ра. Це те слово, з яким я хотіла стикнутися у своєму материнстві якнайпізніше, хоча знала, що колись воно дійде і до нас. Я уявляла собі нашу першу температуру “на зуби” – ту, якою так лякають. Думала, що то буде капець страшно. Але вийшло зовсім не так, як я собі малювала в голові.

Своїх 9 місяців життя Юстина не знала, що таке гарячка. У неї постійно була традиційна температура тіла, а навіть якщо трошки більша, ніж 36.6, то я цього не зауважила. Кілька разів закладало ніс, в тому числі перші тижні життя був фізіологічний нежить (хто не знає – це природнє явище для новонароджених, коли носик пристосовується до існування за межами маминого пуза). Лікувала я то всьо діло фізрозчином. Точніше зволожувала ніс цією соленою водичкою, аби шмарклі гарно витікали самі. Фізрозчин = натрій хлорид = сольовий розчин = солена вода = 10,95 грн за велику банку = х’юмери, аквамаріси, маримери, але дешевше і більше.

Нежить у дітей

Якщо вже почали про нежить, то виділю кілька пунктів, які винесла для себе:

прозорі рідкі шмарклі – то не зле, гірше, коли вони густі або, недайбог, зелені. Тобто найбезпечнішими є прозорі; білі свідчать про початок запального процесу і жовто-зелені вже про його буяніє. Про коричневі навіть говорити не буду, в неті купа страшилок – гугліть собі, хто любить розглядати бридотні картинки 😉

– користуйтеся аспіратором лише в тому випадку, якщо дитина не має як дихати: наприклад, закладений ніс перешкоджає малечі їсти мамине молочко; не потрібно відсмоктувати сопельки постійно, це подразнює слизову оболонку ніжного носика.

– треба старатися годувати в такій позі, щоб сопельки витікали; так само і спати класти: на живіт або ж голову трііішки вище решти частин тіла.

– вартує часто провітрювати приміщення і слідкувати за вологістю у квартирі, також не менш важливим є прибирання, адже пилюка – то ше та бяка для носа! Ми собі поставили такий саморобний зволожувач на батарею:

Вода з нього випаровується, отже, діє. Юстинка поки ще не добралася, ховаємо за шторою трохи. Маскіровка 80 лвл 🙂

Спати стараємось на мікровентиляції. Часто читаю в коментах мамських груп, що люди сплять із відчиненими вікнами навіть взимку. Можливо, якби в нас було центральне опалення, ми б теж були змушені відчиняти вікна. Але опалюємо хату автономно, тому газ завжди скручений і вдома мінімальна температура повітря. Дороге задоволення жити з +20 і вище)) Лишається лише наповнювати квартиру свіжістю час від часу.

Якщо порівнювати нежить і температуру, то можна почути часто, що закладений ніс – це гірше, бо тоді дитятко не має як їсти і від того дуже плаче. У певній мірі я з цим погоджуюсь. Але, все ж, висока температура – це щось трохи небезпечніше. З нею постійно треба “бути на чєку”…

Перша гарячка

Вперше Юстина захворіла, коли їй було 9,5 місяців, це була середина грудня (а зима цього року справжня) і ми активно роз’їжджали містом у маршрутках, як завжди це робимо, коли треба кудись вибратися. Не знаю, через скільки часу від причини хвороби з’являються перші симптоми, але було так: в суботу ми їздили в торговий центр, в неділю сиділи вдома, в понеділок сиділи вдома *вибігала на 10 хв. у магаз* і аж у вівторок зранку піднялась температура. Це одразу стало відчутно навіть неозброєною долонею.

Спочатку вона була в районі 37 із копійками, я намагалась максимально природно все робити і не збивати медикаментозно.

Які там настанови, знаєте? Я вже нарешті запам’ятала, тому розкажу:

  • не збивати темпу до 38,5 (а то і вище), якщо дитина жвава і нічого її не турбує – це ідеальна температура для боротьби організму, вона найлегше переноситься людиною.
  • давати часто пити: груди, компот чи вода – не важливо; основне – давати, щоб не було зневоднення. Часто! Буквально кожних 15 хвилин! Юстинка фактично не злазила з грудей і мене це рятувало, бо про жоден прикорм і мови не було. Не знаю, що роблять люди без ГВ з такими мацьопиками.
  • якщо руки і ноги холодні, то потрібно їх гріти, щоб не було спазму судин: рукавиці, шкарпетки, ковдри тощо. Знаю, що люди дають трохи Но-шпи при цьому (я не пробувала). Одне слово, холодні кінцівки – це признак того, що температура буде рости!
  • якщо ж навпаки темпа висока і дитина вся гаряча, то можна її роздягнути повністю і залізти під теплий душ, а після цього дати їй обсохнути самостійно, як на пляжі, ачькі від солнца нінада, всмислі не витирати рушником. Ось те “оцет+вода” і розтерти вже давно відійшло в минуле, не робіть такого зі своєю малечею, це небезпечно! Знаю, що з нами “так робили і нічо”, але не варто… У нас в місцевій амбулаторії одна з двох педіатрів таке радить (особисто чула на власні вуха) :/ Їй далеко за 60, та все ж. Це ж яка інтоксикація! Прикро, що такі люди ще працюють у медустановах.
  • якщо ви дали жарознижуюче і через деякий час почала рости темпа, а термін дії ще не пройшов, то можна чергувати його з іншим (наприклад, Нурофен/Ефералган). Тобто діючі речовини мають бути різними.
  • якщо медикаменти не допомагають чи дитина поводиться дуууууже невластиво, то викликати швидку.

Увага! Наголошую, що я далеко не лікар і мої висновки воопше не аксіома. Це лише спостереження сучасних тенденцій, які я відклала собі в голові, і ділюся ними з вами.

Раджу почитати сторінку Гайдука на цю тему:

Так от. Я хотіла спершу збити темпу водичкою, трошки навіть вдалось. Але ненадовго. Вона почала рости. За кілька годин цицяння (до речі, час біжить швидко)  і ручок ми зрозуміли, що самостійно тут не обійтись і зателефонували в поліклініку. Місцева амбулаторія вже не приймала виклики (у нас чомусь тільки до 12:00 можна покликати лікаря додому через реєстратуру), тому нам сказали дзвонити 103. Не проблема, 103, то 103.

– У дитини 9 місяців температура 39,5. Можна викликати швидку?

– Звісно, кажіть адресу.

Після детальніших питань про пацієнта і уточнення місця проживання пообіцяли, що скоро приїде невідкладна.

Так і сталося, лікарі в червоному з педіатричної бригади не змусили довго чекати. До Юсті сюсі-пусяли і усміхалися, це мені сподобалося. Але вона все одно ставилась до них із пересторогою і, звісно, розплакалась не на жарт, коли полізли дивитись горло. Вона цього дуже не любить. Довелось заспокоювати екстрено грудьми і, що мені теж запало в душу, лікар сказала “дуже добре, що годуєте”. Виписали лікування і розповіли в деталях, що і коли.

Що мене здивувало: сказали збивати темпу навіть раніше, ніж 38,5. Мовляв, то такий вірус і не чекайте, поки ростиме, бо погано збивається. Ну ок… Але трохи заплутали…

До речі, температура збивалась дуже повільно – десь через півтори години після ліків. Читала в неті, що мало б бути 40 хв.

Ще вони були злегка здивовані, що місцеві лікарі “спригнули”, адже гарячка сама по собі – це не зовсім вагома причина, щоб викликати тітоньок на кареті швидкої. Як не як, паралельно в когось могли бути більші проблеми і їхня допомога знадобилась би там. І я в цьому з ними погоджуюсь, бо то трохи абсурд зі записом тільки до полудня.

Ця хвороба тягнулась довгих шість днів і найгіршим у ній було те, що на другий день після початку Юстіного поганого самопочуття стало зле і мені. Просто словами не передати, як мені було жахливо! Мене нудило, темпа була в районі 39, голова дуже сильно боліла (в мене майже ніколи не болить голова, тому це був ад адєйшіший). Далі до того міксу додались соплі і кашель. Я спала майже цілими днями, бо просто не могла стояти на ногах, регулярно піднімалася лише полоскати горло всім дозволеним при ГВ (особливо “сподобався” хлорофіліпт, ніби мильні бульбашки в роті) і погодувати Юстю. Дякую Бозі, шо на той період була моя мама вдома, інакше я б склеїла ласти. Мені просто приносили Юстю і я клала її поруч, щоб та присмокталась і заснула. На обличчі в мене красувалася марлева пов’язка, яку попередньо пропрасували.

А ще нам треба було давати ліки. Сумнівної дії противірусні в тому числі. Тут можете читнути, що МОЗ не рекомендує.

Як запхати дитині ліки

Це взагалі ціла історія. Юстинка швидко вшарила, що Нурофен гіперсолодкий і несмачний, тому кожен раз, коли ми збивали їй ним температуру, було дуже багато сліз, істерик і криків. Доця просто стискала рот і не розкривала ні за яких умов. Вона так і плакала зі закритим ротиком. Тому ми були варварами з мамою – затуляли пальчиком ніс і потроху вливали липкий пересолоджений сироп. Я б сама таке не їла, єслі чєсна.

Таблетки – то взагалі біда. Єдина радість – це лайфхак, як легко розтерти таблетку в порошок (знову ж, дякуючи мамі). Потрібно покласти “кальоса” в столову ложку і зверху притиснути чайною:

Далі той порошок треба або розбавити в капельці води, або макати на ледь зволожений палець і давати дитині облизувати. Залежить від гидотності препарату 🙂

Найпростіше для мене – це запхати свічку в дупцю. Головне довго не налаштовуватись, бо ше розтопиться в теплих пальцях. Можна кремчиком трохи помазати причинне місце, щоб легше йшло)) Ну і після введення стиснути “два часнички” докупки і так погуляти трохи з попкою в руці по хаті.

Ще легко в нас йшло закапування носа. Ну любить мадам Петрівна ето дєло.

Перша хвороба закінчилась затяжним кашлем, який ми лікували інгаляціями. Брали небулайзер на прокат (хоча це не надто стерильно, як до мене потім дійшло). І антибіотиком… Навіть через нього трохи були непорозуміння з лікарем, бо ми не хотіли давати без аналізів.

І от за два місяці Юстина знову захандричила… Цього разу я вже була досвідченіша і здорова, тому все пройшло в рази краще: три дні високої темпи, яка легко збивалась, і далі висипка по всьому тілу, крім ніг. Сказала лікар, що це так закінчення вірусу проявилось.

Термометри

Ще кілька слів про термометри. У нас є китайський електронний, який показує собі те, що хоче, і звичайний ртутний. Так, перший – це секунда справи, але він раз покаже правильно, а раз зовсім біліберду якусь.

Тому доводиться міряти довго, тримаючи традиційний градусник під пашкою в дитинки. Перед тим треба збити його майже до самого початку (одна з численних лікарів наголошувала, хоча не знаю, на що це може вплинути). Щоб дитятко не плакало – трішки похухати-погріти, а тоді під руцю. Найкраще все ж міряти так, а не в паху.

До речі, може порадите якийсь суперовий е-термометр? Здався би на ніч такий точно, хоча я міряла температуру “на дотик” вночі. Це дуже відчутно, дуже!

Подсумованіє

Після цих двох болячок мені вже менш страшно чути слово “температура”, але я, як і кожна людина, не хочу, щоб хвороба приходила в наш дім. Тому ми:

  • їмо корисне і поживне;
  • миємо руки;
  • провітрюємо хату;
  • гуляємо (як у людних місцях, так і на свіжому повітрі);
  • цицяємось (адже в грудному молоці є всі найпотрібніші речовини для малюка);
  • і головне – зберігаємо спокій, що б там не сталося.

Повірте, що воно всьо страшно лише збоку. Коли діло доходить до безпосередньої участі, то за все відповідає материнський інстинкт. Я дуже далека від назв ліків і хворіб взагалі, тому для мене нести відповідальність за хвору дитину – це ще те випробування! Але все так не буде) Люди час від часу хворіють і це нор-маль-но. Не накручуйте себе 😉

Здорових вам діток!

Related Posts

Facebook
Facebook
YouTube
RSS

4 thoughts on “Температурний дебют: теорія і практика

  1. Христина says:

    А хиба не миряэться температура у диток в задньому проходи? Так ниби и швидше и простише

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *