“Нам слінг не пішов, чекаємо, поки сяде, щоб купити ерго” або “я хочу рюкзачок, щоб одразу чоловік міг носити”. Чули колись щось схоже? Бо я часто чую. Істина проста: рюкзак одягати простіше, ніж шарф. Тому всі хочуть одразу ерго, щоб нічого не мотати, а тільки клац-клац фастексами і всьо. Та і є люди, яким шарфи виглядають неестетично (хоча навантаження в шарфі менше, кстаті!). Для цього людство придумало рюкзаки для транспортування дітей (і тваринок, до речі, недавно бачила на OLX, то шось страшне).

Дуже важливо відрізняти ерго від кенгуру, оскільки друге – то зло, зло, зло, яке продається ледь не на кожному кроці, коштує чималі гроші, але до біса незручне та ще й шкідливе. В кенгурусі вузькі лямки (легко врізаються в плечі), ноги дитини баламкаються (тупо висять, заважають мамі/татові при ходьбі), спинка тверда (її неможливо відрегулювати під положення дитини). В ерго ж навпаки: широкі і м’які лямки (нічого вас не тисне), ніжки розведені в М-позицію (що дозволяє хребту прийняти правильне положення – заокруглитися, як ембріончик), спинка рюкзака облягає щільно спинку малюка (тканина рівномірно натягнута по всій площі спини, дитинка ніби притиснута до мами).

Поріжте свої кенгуру на маленькі шматки, щоб не наробити лиха, і гайда вибирати ерго 😉 Наголошую, що ЕРГО ТІЛЬКИ З ЧАСУ САМОСТІЙНОГО СИДІННЯ ДИТИНИ (на відміну від шарфа в рюкзаку не по всій спинці йде однаковий натяг: найбільше притиснуто там, де фастекси). Юстік сіла в рюкзак аж у вісім місяців, наприклад. Не спішіть із цим!

На що варто звертати увагу при виборі ергономічного рюкзака?

Матеріал

Рюкзаки бувають двох видів: шарфові та нешарфові. Перші, тобто шиті зі слінга, однозначно кращі. Чому? Тому що шарф – це ткане полотно подвійного діагонального або жакардового плетіння, яке не тягнеться ні по ширині, ні по довжині. Воно пружинить лише по діагоналі! Завдяки цьому плетінню тканина шарфа щільно прилягає до спинки малюка, утворюючи хороший натяг. Будь-яку іншу тканину ви так не підтягнете, як шарфову. Це дуже важливо! Ось чому слінги коштують значно дорожче, ніж звичайний кавалок тканини.

Шарфові рюкзаки переважно шиються на замовлення. В Україні є кілька майстринь, які цим займаються. Вам достатньо лише вибрати тканину і поміряти параметри. Здебільшого кожна майстриня має в наявності кілька шарфів, з яких може пошити рюкзак під ваші розміри. Але також ви можете надіслати поштою свій відріз слінга і заплатити лише за роботу. До прикладу, зі свого шарфа ціна буде +- 300 грн, з чужого – від 550. Для пошиття рюкзака треба близько метра (1.30) тканини (можна робити лише спинку шарфову, а лямки вже ні, щоб було економніше). Також часто майстрині мають готові шиті рюкзачки, ви питайтесь 😉 Ось лінки на дівчат:

– Анна Петриченко

– Надія Рожок

– Катерина Грищук (група: тут)

– Віра Петрова

Нешарфові рюкзаки – це фабричні слінги стандартного розміру. Переважно такі ерго шиті з простого котону, який не є надто еластичний за своєю структурою. Відповідно він не “обійме” малюка настільки тісно і водночас ніжно, як шарф чи шарфовий рю.

Викрійка

Кожна майстриня має свої фішки: хтось дає в колінному згині м’якеньку штуку, хтось має гіперширокий пояс, хтось фастекси чіпляє на одному місці, а хтось на іншому… Виробники пропонують моделі з різними наваротами і сіточками. Тут мусите самі дослідити. Ідеально поміряти перед замовленням у когось рюкзак і зрозуміти, який тип найзручніший вам. Але, мушу сказати, що всіх чотирьох майстринь дуже хвалять. Тому точно не прогадаєте 😉

Розміри

Щоб поміряти висоту і ширину спинки рюкзака потрібно взяти дитину і сантиметр *спасіба, Кеп, да?*. Якщо у вас є ще зайві дві пари рук і чарівна штора, то запхайте дитину в слінг і тоді зробіть заміри:

– висота – від шиї по спинці і донизу, аж під дупкою (місце, де тіло малюка торкається вашого тіла);

– ширина – від коліна до коліна, по ніжках і п’ятій точці.

Якщо ж ви одінока мать і постійно з дитиною віч-на-віч, як і я *зараз чоловік закидає мене тапками, як це прочитає*, то спробуйте зловити шилопопа на підлозі і заміряти все швиденько самостійно. Вимоги ті самі.

Ось, що треба міряти (у нас висота шитого 36 см на ширину 34 см):

Аксесуари

Також кожен ерго може мати всякі додаткові прибамбаси:

• торбина – щоб рюкзак мав свою домівку і не покоцався в дорозі, наприклад;
• стропа паралельного носіння – щоб можна було носити дитину, не перехрещуючи лямок на спині; тобто щоб можна було одягати його, як звичайний наплічник; угу, класично треба навхрест ззаду, жибис знали!
• накладки для смоктання – штучки на липучках, які одягають на лямки рюкзака, щоб дитина не слинила і не забруднювала їх; ці накладки легко зняти і випрати, відповідно не треба прати весь ерго, якщо від слюньок з’явились плями. Гігієнічнішіше так.
• капюшон – як на мене, очінь нужна вєщь, бо він захищає від сонця, вітру, шуму, трохи навіть дощу; якщо заважає, то легко скручується в трубочку.
• кишені – щоб покласти щось невелике (у нас кишенька на поясі, то я нічого туди не можу запхати, бо Юстіна попочька не дозволяє).

Перший ергономічний рюкзак, який випробувала Юстина дупка, – це Love&Carry DLIGHT зі зображенням лісапєдів, який нам люб’язно дали в користування друзі на невизначений термін. Я не могла натішитися расцвєткою, бо дуже вже люблю ровери і в довагітні часи часто використовувала свого чорно-білого двоколісного як повноцінний вид транспорту. Але ж самі розумієте, що зовнішній вигляд – то далеко не основне в слінгу.

Другим і наразі єдиним рюкзаком Петрівни був шитий рю з полосатого шарфа Little Frog (ага, майже такого ж, як наш перший слінг) зі Слінгомам Львова. Продавали досить дешево два рюкзака з близнят, то ми з подругою не роздумуючи купили. Рюкзак помітно вигорівший, добре ніжився на сонечку, очевидно. Трішки надірвана резинка для фіксації капюшона. Ну і основна дивина – він досить короткий по висоті – лише до лопаток. Це, виявляється, зроблено спеціально для того, щоб дитина могла собі витягнути ручки назовні і зачіпати навколишніх 🙂 Тобто для непосидючої малявки шитий.

Разючої різниці в носінні цих двох рюкзаків я не відчула. Єдине, що мені не сподобалося в Love&Carry, – це захисний механізм фастексу. Так, воно зроблено для безпеки, розумію, але мамі/татові розщіпнути пояс рюкзака без сторонньої допомоги неможливо, бо треба однією рукою тримати дитину ще. А для тої штуковини треба дві руці: однією затиснутий, іншою потягнути. Ну і шитий рю помітно еластичніший, м’якший, легший.

Та, все ж, якби в мене не було цих рюкзаків, то я б шила індивідуально в когось із вище перелічених рукодільниць. Чому? Бо це дешевше (фабричний вартує 1050 грн, шитий готовий від 600), це краще для спини малюка (шарфове обіймає), це унікально (більше ні в кого, ні в кого такого нибудиии!). І я не одна така. Слінгомами України дотримуються схожої думки. А вам вже вибирати, що по смаку і по кишені 😉 Не бійтесь питатися)