У нашій сім’ї тільки Юстинка від початку 2017-го року мала біометричний паспорт (як ми виготовляли цей дитячий документ у деталях читайте тут). Ми ж із чоловіком не спішили, як і всі. Я навіть заповнювала анкету для австрійської візи в той день, коли Європарламент проголосував за безвізовий режим для українців! І йшла купувати страхівку…
Дано: доця 1 рік і без 10 днів 5 місяців, вага 10.3 кг. Мама, тато, чалапун + ще три дорослих компаньйони.
Маршрут: Львів – Сколе – г. Лопата (ночівля) – г. Кудрявець – Гребенів – Львів.
Транспорт: таксі, електричка, ноги.
Дата: 17-18 липня 2017 року.
Весілля, вагітність і материнство – ось три періоди, коли забобони стають як ніколи актуальними. Я вже нагло насміхалась і спростовувала пузаті маловірства у своєму попередньому пості, цок-цок сюди. Тепер настала пора післяпологова. Коли малеча нарешті народилась, але треба далі всіма силами замовчувати її існування, щоб не сталося біди. Бу-га-га.
Ви вірите в забобони? Я ні. Абсолютно. Ні грамулечки. Швидше навіть діагонально протилежно – ржу з них і роблю з точністю до навпаки, як не треба робити. Вибачте, якщо висміюю те, що вам здається правильним. Але, як на мене, забобони – це дно. Тільки в Україні вірять в ту чєпурду (ну, і на інших постсовєцких територіях) і навіть серйозно дотримуються. Так, деякі повір’я мають логічне підґрунтя, але деякі відверто дурні. Нетолерантна я женщіна, нетолерантна… Але задумайтесь самі!