Форум у розпалі! І в розпалі мої огляди божественних книг для діток. У попередньому дописі ми з доцею читали 5 її улюблених книг, загортаних туди-сюди в пух і прах. Сьогодні зупинимось на зимовій книжці мого улюбленого видавництва – “Білі мухи” від ВСЛ.

Ще з обкладинки зрозуміло, що всередині на нас чекає класика – вірш Рильського про сніг, який знає напам’ять, мабуть, кожен. До слова, це не перша книга ВСЛ, в якій за основу береться давно всім відомий твір. Незабаром буде ще огляд Тичини “А я у гай ходила” 😉

Зовнішній вигляд та ціна

Книга “Білі мухи” традиційно має заокруглені кутики, сама не надто велика за розміром. Дитя може гарно тримати в руцях. Малюнок на обкладинці, як завше, спонукає заглянути всередину.

Ціна такої книги всього лиш 40 грн на сайті. Смішні гроші, як на мене!

вміст

Пройдемося сторінками…

На першій сторінці в нас подвір’я, засипане снігом. Таке затишне зимове видовище. Юсті найбільше впадає в око киця, яка сидить у пісочниці. Ще з цієї сторінки можна вивчити слова “слон”, “гірка”, “хата”, “додому”, “вікно”, “гойдалка” та інші.

Далі – купа мух. Вони такі кумедні! Донечка чомусь швидко перегортає цю сторінку, хоча в деталях можна розгледіти і крильця, і носики, і очі, і сніжинки.

Третя сторінка про бабу Галю, тата Петра і якогось Кіндрата. Ще мій племінник, декламуючи колись цей вірш, казав: “Баба, По і Рарарат”, тобто “Галю, Петрику, Кіндрате” 😂 Наразі Юстинці вдається лиш “Аля” казати. Дітки лежать у ліжках, до них у кімнату заглядає мама. Тут купа деталей, можна зависнути надовго: картини на стінах, ковдри та подушки, ведмедик, тапки, дзиґа, потяг…

І побігли до санчат

Галя, Петрик і Кіндрат

Дійство четвертої сторінки відбувається на вулиці. Буду Юстю вчити, як треба вдягатися, коли зимно. Що і рукавиці, і теплі штанята треба мати на собі. Думаю, вона і на саночках кататиметься вже цього року. Знову увагу перехоплює киця у віконечку. Але ще ми часто буває що на пошті, тому слово “пошта” майже у вжитку.

Далі діточки летять з гори. При цьому Юстя має кричати “юхуув!”. Головне триматися міцно. Правила безпеки і все таке.

Ну і крайня сторінка – майстер своєї справи дядько Максим, який теж тепло одягнений та має великий “ніс” і “уся”. А ще донечка має друга Макса і вміє казати “Макшь”. Головні герої ловлять ротом сніжинки, Юстя при цьому висолоплює язика. Цікаво, вона буде повторювати взимку таке?))

Висновки

Мені подобається цей вірш і мені подобається, як гарно все відображено. Навіть шапка Петрика позначена літерою “П”, аби було зрозуміло, що це саме він.

Наполегливо рекомендую переглянути, як Юстинич коментує то все, гортаючи сторінки. Нє прахадітє міма, воно досить весело виглядає:

До речі, якщо раптом нема книги під рукою, а дитину треба чимось розважити, то можна просто вмикати цей відеоогляд)) Замість мультиків, так сказать)) Не знаю, що краще, бугага.