Якщо ви думаєте, що йти на пологи в Україні можна без будь-яких знань про цей процес, то помиляєтесь. Я, наївняк, думала, що лікар і Ко мають за все подбати, а моє діло – правильно тужитись і не кричати. Тому не домовлялася наперед ні з ким.
І не планую домовлятися, коли народжуватиму знову. Але вдруге я вже прийду з великим багажем знань за плечима (надіюсь), бо навіть з черговим лікарем треба все контролювати і розуміти.
Народивши Юстю (як це було читайте тут) я і не здогадувалась, що відбулось не так у нашій з нею історії. Від усіх знайомих свіжородящих чула, що теж різали, теж пробивали води, теж ставили крапельницю… Тільки одиниці народжували без тих всіх процедур. І я навіть подумала, що так має бути… Поки мені не відкрили очі – чистої води стимуляція, спроби прискорити фізіологічний процес.
Давайте спочатку.
Що було не так
до родзалу
1. Зранку з мене витекло трохи водички з прожилками крові, ми поїхали в пологовий і черговий лікар Островський здійснив огляд на кріслі. Запхав свої чоловічі пальці і прощупав ситуацію. В принципі, як він інакше мав зрозуміти, що плідний міхур цілий? Ніяк, мабуть. Але цей огляд пришвидшив процес, якщо не запустив його загалом. Бо після візиту на Рапопорта почались перейми (хоча я того не зразу зрозуміла, важко здогадатися, що перейми – то як розлад шлунку 😂). Не думаю, що то співпадіння.
Болючий огляд може бути відшаруванням плідних оболонок. Після такої штуки 75% жінок народжують впродовж доби.
2. Приїхавши ввечері в пологовий зі сильнішими переймами мене почали готувати до родзалу і зробили клізму. Її не мали робити, бо організм самоочищається перед пологами. Іншими словами: ви самі захочете добряче покакати без всіляких вливань рідини в п’яту точку. Тобто це ще одне зайве втручання. Не дозволяйте робити вам клізму заради своїх же комфортних пологів.
Так, бувають випадки, що трапляється аварія… Але не поголовно у всіх! Можна ж добровільно сходити в туалет без всяких клізм. Природа мудра! Хоча під час перейм у мене не було нормального відчуття того, що я хочу.
А ще я переживала, що в пологовому будинку мені голитимуть лобок тупою бритвою, начитавшись страшилок в неті… 🙂
у родзалі
3. План ведення пологів мені, здається, показали. Я підписувала писюльку, але чесно скажу, що не читала, бо було не до того. “І так мені її довелося б підписати”, – думалось тоді.
А в ідеалі я б мала сама такий план пологів скласти і прийти народжувати з людиною, яка б контролювала його дотримання (наприклад, доула). Я б мала знати, що я хочу, щоб зі мною робили, а що не хочу. Ми з чоловіком не готувалися до пологів, повторюсь. Думали, що лікарі все повинні знати самі. Відповідно навіть якщо щось йшло не так, то ми не знали, що воно йде не так…
4. Чергові лікарі прийняли рішення пробивати навколоплідний міхур (амніотомія), оскільки перейми собі йшли, а води не відходили. По ідеї, води рано чи пізно відійшли би самі. І нічого не треба було пробивати, якщо нікому воно не загрожує. Тому це ще одна стимуляція. Не з найприємніших…
5. Крапельниця – це, швидше всього, окситоцин. Він робить пологи болючими. Кажуть, що після такого часто в дітей потім жовтяниця. Хз, чи воно так, але в Юсті була ця жовта зараза, я писала про це окремий пост.
Через крапельницю не могла ходити родзалом, була прикута до неї і до КТГ (картдіотокографія, серденько дитини слухають). Не могла розслабитися. Хотілося чокнутись. В ідеалі я б мала релаксувати в напівтемряві, стрибаючи на фітболі, а не ледь стояти на своїх двох зі шнурами навколо і періодично змочувати губи водою.
6. Розтягування промежини (таке було вже десь перед самими потугами, якщо мені не зраджує пам’ять) – також неприродньо. І дуууже неприємно.
7. Надріз, тобто епізіотомія, – і без нього можна би було обійтись. Принаймні спробувати народити самостійно, без розривів. Але тут могло бути ще гірше: внутрішні шви. Не уявляю, як воно, коли ти можеш сидіти одразу після пологів, а не лежиш і стоїш два тижні.
8. Під час потуг я спершу неправильно тужилась. Мені ніби і було зрозуміло, що треба направити всю силу вниз, але получалось, шо я лиш надувала щоки. На другій чи третій потузі дійшло і вислизнула голівка *сльози щастя*. Взагалі, я б мала мати можливість обрати позу для народження малявки. Вертикальні пологи більш природні, ніж лежачі, до речі…
після народження
9. Відпульсувати пуповині. Тут я шось взагалі не пригадую, як воно було. Але мужу не пропонували перерізати її. В ідеалі вона має дві хвилини пульсувати і тоді вже чікі-рікі.
Юстинка в перші хвилини життя
10. Тепловий ланцюжок. Одразу після народження дитинку не мають мити і важити, як то прийнято вважати, а залишити голенькою на мамі, прикласти до грудей (про основні принципи грудного вигодовування писала в статті “на хлопський розум”). Зробити основні заміри тіла малюка на породіллі.
Такий контакт шкіра до шкіри повинен тривати дві години. У нас були ці дві години спокою, але вже після всіх процедур. Тобто з точністю до навпаки. До грудей приклали пізніше значно, бо мене ще зашивали. Доцю одразу закутали (видно на фото, як…) і вдягнули. Міряли і важили. А вже тоді вернули до мене немічної. Я не знала, що за чим має бути, знову ж таки.
джерела інформації
Взагалі, можна внести сюди ще багато нюансів: спазмолітики всілякі, таблеточки під язик (в мене не було), розпущене волосся “щоб нічого не сковувало в родах”, дослідження швидкості розкриття шийки матки, пояснення процедур, туге сповивання дитинки і теде, і тепе. Почитайте протокол нормальних пологів від МОЗ, там все монотонно і детально розписано, ось даю посилання (скачається вордівський файл). Нє, ну чесно. Почитайте. Пару разів навіть, бо з першого не зрозуміло, про що там мова))
Не завадить піти на курси. Виявляється, на них не вчать тільки, як правильно тужитись, а й розповідають важливі нюанси саме природніх пологів + післяпологового періоду. Я на такі курси не ходила, жмотіна, жала гроші і час. Думала, що нічого нового там не почую. Але треба було йти! У Львові є платні, є безкоштовні. Всілякі. Може якось складу списочок для вас.
Розібратися в тому всьому ще допоможе група фейсбучна “Вагітні теревені”, де жінки описують свої пологи в деталях, питають поради та отримують промінчики підтримки. Потрапити туди можна за рекомендацією друга. Серед учасників та адмінів доули та консультанти.
Існують й інші мамські групи, де обговорюють схожі теми, але так перфектно, як у теревенях, більше ніде не гутарять на цю тему. Тому якщо ви при надії чи плануєте дитину і цікавитесь тим всім – бігом вступайте і черпайте важливі знання.
Ще одна помилка пологів – конверт на виписку
висновки
Ви, звісно, можете зовсім не готуватися до пологів, але ретельно обрати собі лікаря, в якого народжуватимете. Всі так роблять, а що. Але гарантії, що цей лікар захоче дотриматися протоколу, нема. Відповідно, якщо він чи вона буде зацікавлений не в природності процесу, а у швидшому завершенні своєї роботи, то ваші пологи будуть болючими через стимулювання. І, як наслідок, опісля таких пологів ви будете відчувати себе жахливо через всілякі шви і так далі.
Без стимуляції болить менше! Чуєте? Стимулювати пологи не потрібно, бо від цього тільки гірше! Ніяк не “швидше відстрілялась”, бо стимульнули, ні… Народжувати потрібно максимально природно, в спокої та приємній атмосфері. Це основне, що я хочу вам сказати. Якщо ви і так це знаєте, то розповідайте іншим. Якщо не знали раніше, то теж розповідайте. Скільки всього поганого робиться від банального незнання…
Коли ми будемо народжувати вдруге, то я перечитаю то все ще краще. Можливо, скористаюсь послугами доули, хоча це і не дешево.
Не знаю, як воно буде виглядати, але дуже б хотілося могти сісти одразу після пологів, а не ледь стояти на ногах два тижні і лежати, катулятися, сповзати. Хотілося б нормально ходити в туалет по-великому, а не боятися, що щось там надірветься. Хотілося б не промивати шви зеленкою, хотілося б, щоб їх взагалі не було. Хотілося б, щоб під час народження другої дитини я кайфувала, а не думала “коли ж воно закінчиться нарешті”…
До слова, десь через місяць після пологів я майже все забула.
Мені не страшно народжувати знову, майже одразу було не страшно. Просто хочеться, щоб болі було менше і щоб наслідків не було. А для цього треба народжувати БЕЗ СТИМУЛЯЦІЇ!
А, і основне: я не медик, тому всі мої “спостереження”, які ви прочитали вище, не потрібно сприймати за істину.
Related Posts
Привіт
Вставлю своіх 5коп, на правах недавнородящоі колеги Петра 🙂
Фішка з домовлянням мене вбиває.
То, що треба САМІй готуватися і вивчати ВСЕ про пологи- чиста правда. Ніякий лікар не буде 100% відповідальний за те, що відбувається. Це породілля має курувати процес, згідно відчуттів. Якшо немає форс-мажорів, звісно. Тому муж- маст хев. Зі мною він був тільки в родзалі, а акушерка чи анестезіолог заглядали раз в годину. І це було дуже довго все…
В мене питання, бо я народжувала не в Украіні: що таке”план пологів”?
Мене раз в місяць (від 6 міс) приймала лікар, раз в місяць я здавала один аналіз крові і сечі, один раз консультувалася з анестезіологом, відвідувала курси підготовки (але не больотерапія, звичайні) і була проінформована, шо в лікарню тре іхати, коли термін, встановлений календарним методом з точністю до дня (тут рахують 41 тиждень) або води (які не відійшли), або регулярні перейми протягом 2 год з частотою 5 хв…
В результаті, вночі були перейми, вдень відійшла пробка, в обід ми поіхали в лікарню (завернули додому з 1см відкриття), ввечері мене ковбасило повним комплектом, але я всеодно почекала, поки всі ляжуть спати :))). І перейми регулярні почалися стрімко, ше вдома, потім в машині, а по коридору лікарні я вже підповзала зі швидкістю 50метрів на год. Потім мене на 40 хв причепили до кардіо апарату, а коли нарешті відпустили в родзал, йшла 30та година фізичного родового щастячка. Потім ше 6 год в родзалі, під анестезією, яка не взяла (був варіант мячика/гімнастики) і потім я на 3 сек побачила свого лікаря, який прооперував (дякую мужу за алярм). Всьо. Ніяких планів пологів, клізм, ітд.
Хоча я постійно питала, чи мені шось дають і як і від чого і нашо і який ефект і тд і казала всі бірки зберігати (звичка від наших лікарів гггг)
Дитьо не мили, вручили зразу татові, мені за пару хв, як відійшла анестезія.
Істи давали , крім першого дня, весь асортимент : шоколад, кава, цитрусові, риба, мясо у вині 🙂
Через 6 год після операціі мені помогли встати, через 8 я вже сама дойшла до туалету. Два тижні було важко сідати-вставати-нагинатися.
В перший день в мене тусили гості з шампанським, та кожен день. Акушерки бодренько порадили безалкогольне або 0,33 алкогольного пива раз в пару днів для підвищення лактаціі ;))
Виписали через 3,5 дні, дали детальний звіт, шо зі мною робили, і як далі з цим жити 🙂
Дуже швидко, дуже бадьоро. Проходжу постпологову реедукацію етогосамого і живота.
Казали, 3 міс без фізо, 6- без спорту. На 2,5 міс почала бігати, зарядки-присідання- через 10 днів, візочки ношу на 3 поверх без ліфта від народження (боляче було): слінг був рішенням час від часу, бо при+28 трохи тяжко….
Взагалі, в мене враження, шо в нас забагато наганяють страхів і аналізів, тут- навпаки:)
Так і є. В нас ти йдеш на пологи і думаєш про то, як будеш контролювати лікарів я відбиватися від хабарів і теде. Замість того, щоб розслабитися і народжувати спокійно.
План пологів – це побажання породіллі стосовно того, що має відбуватися в родзалі. Наприклад, не робити епізіо без нагальної потреби, дотриматися теплового ланцюжка тощо. Тобто, по суті, план пологів – це дотримання протоколу. Оскільки в нас його не дуже дотримуються, то іноді рятує спланувати і попередити лікаря про свої наміри та знання.
Доброго дня. Так і в тому проблема, що коли ти приїжджаєш у пологовий НІЯКА вже, то коли що контролювати! І навіть присутній поряд чоловік не гарантія, бо він не лікар. А лікарі навкого нього можуть почати тиснути необхідністю того чи іншого заходу, а він злякається за життя вас і дитини. З такого ракурсу найвпевненіший спосіб то народжувати дома з доулою, або акушеркою, з якою заздалегідь підписана бумага! А з іншого боку надійніше у лікарні, де все є, але конвейер, народжуй швидше, не займай місце.
Ну усіляки ж випадки бувають, і нам як клієнтам може бути важко реально оцінити свій стан. А якщо природні стрімки пологи! Тут стану на захист домовних пологів з лікарем. Народжувала у грудні 2016 в Україні. Була дуже начитана про свавілля лікарів, ну і взагалі дуже упереджена. За рекомендацією пішли з чоловіком домовлятися з лікарем. Так, я зовсім не знала людину, довіряла інтуїції та вірі в порядність. Ми зустрічалися три рази, він ретельно гортав мою картку, задавав питання, я робила додаткове узд перед пологами. Ми з ним обговорили усі хвилюючі питання: і про стимуляцію, і про пуповину, і про епізіо, і багато чого. Він і сам батько трьох дітей.
Води відійшли вдома, подзвонила лікареві. У пологовому прийняв інший, та мій під’їхав дуже швидко. Чоловік завжди поруч. Розкриття 3 см. Той самий болючий осмотр доктора потрібен для того, щоб швидше шийка розкривалася і процесс йшов швидше. Особливо коли шийка рігідна, тобто туга, тяжко розтягується. Приблизно разів 5 мені це робили, так це боляче дуже, але ходити в нескінченних переймах теж дуже боляче. Мені нічого зайвого не кололи, як ми і домовились, та і чоловікові наказала пильнувати. Лише коли зашивали, то капали хлористий кальцій, як після крововтрати. Пуповину перерізали, коли перестала пульсувати, я це сама чула. Але про це я читала що насправді потрібно чекати не менше двох годин, але як це реалізувати у звичайному пологовому… Епізіо не робив як і домовлялись, був розрив. Зашили добре, і зажив добре. Дитину одразу поклали на мене, мокру і теплу, мімімі. Але я так верещала коли зашивали, що її віддали чоловікові))) Хоч і вкололи місцеву анастезію, мені зашиватись було дуже боляче і дуже довго. Перейми почалися приблизно о 6 вечора, народила о 2 ночі. Вважаю це хорошим результатом, хоч і не ідеальним, в тому числі завдяки доктору. Це при тому що в мене крупна дитина 4300 г, лікар сказав що я справилася чудово. Він виконав усе, про що я його прохала.
Ви розумієте яка річ! Лікарі теж працюють у системі і медичній, і медичного закладу! У не завжди можуть відійти від традицій, якщо хочуть продовжувати там працювати! Зовсім не завжди він бажає вам зла. Приїжджаючи до пологового ми в певній мірі змушені грати по місцевим правилам. Тому, повторюся, а може вдома народжувати?
І в моєї дитини теж була жовтяниця, яка почала сходити лише у 1 місяць і 1 тиждень. Білірубін 250, виписувати не хотіли, поїхали під підписану бумагу про власну відповідальність. Вдома лежали під лампою, пили шипшину та Укрлів. Та дуже хвилювались)
Усім здоров’ячка)
Щоб народжувати вдома треба дуже багато всього знати 🙂 Я точно не готова до цього. Тому буде знову пологовий, але ретельніше підійду з підготовкою.
Ще згадала. Під час вагітності читала книжку Грантли Дик Рид “Роды без боли”. Тобто я вчасно на неї натрапила. Основний меседж в тому, що пологи то є природний процес, а біль від неправильної поведінки та стереотипів у мізках, що ПОВИННО бути боляче. Я чесно на магалася діяти за його рекомендаціями. Але в процесі коли голова обертом це дуже важко, це ж не кожен день робиш, щоб натренуватися. Безболісно не вийшло, але вважаю, що чимсь він мені допоміг.
І ще, спочатку я тужилася стоячи, потім наприсядках, спираючись на чоловіка. І лише наприкінці трохи на кріслі. Усе за вказівкою доктора.
Божечки, які жахіття! Але дякую, що ви все чесно описали! Jlyfr я все більше переконуюся, що не буду ніколи народжувати… принаймі, допоки живу в Україні або коли не буде епідуральної анестезії по першому проханню породіллі/ Дякую вам за відвертість!!!
За відвертість будь ласка) Але тільки не робіть таких категоричних висновків! Народжувати треба 🙂 А як – це вже ваш вибір, просто треба підійти до цього ретельно.
та власне тепер думаю, що не всім треба) і саме в цьому і полягає вибір. А щодо “як”, то у Львові вибір невеликий, судячи з відгуків на форумах. Просто так чесно не всі пишуть про пологи і особливо ніхто не говорить, що дуже даремно. А ваша розповідь реально важлива і корисна.
То звісно ваша справа народжувати чи ні, але не у всіх все так жахливо. Я ні з ким не домовлялась, мені не робли жодних стимуляцій, пояснили чому не варто робити клізму і тд. Води відійшли в 22:20, а в 4:40 моя доця голенька лежала на мені. В мене була тріщина і мене зашивал, це було дуже боляче, але вже через кілька годин я спокійно сиділа. І це в Україні.
Про народжувати чи ні і мова не йде! Звісно, що народжувати!) Але без непотрібних втручань у природні процеси. Класно, що у вас все було без стимуляцій, це дійсно вселяє довіру, що не все так зле в нас. Ця стаття має на меті не налякати, а попередити. Мені такої відвертості і розжованості бракувало у свій час, тому мої перші пологи були стимульовані. Другі такі не будуть, впевнена 🙂 І, сподіваюсь, ще чиїсь пологи будуть кращими після прочитання цього допису.
А які аналізи потрібні здати чоловіку щоб був присутнім на пологах?
Наскільки пам’ять не зраджує, то флюорографія і все. Зараз хіба нюанси з кором, краще це уточніть у пологовому.