Острів Мадейра з дитиною 1 рік 10 місяців: питання-відповідь

Нам випала нагода полетіти на острів “вічної весни” в грудні 2017 року. Відмовитися від такої пропозиції було важко, погодьтесь 🙂 Тим більше, що там нас чекала довгожданна зустріч тестя зі зятем та дідуся з внучкою. Вперше Юстя мала побачитися з моїм татом, як і чоловік. Одразу попереджаю: багатьох цифр я вам не скажу, хоч ви, мабуть, найбільше їх хочете почути. Не скажу не тому, що не хочу, а тому, що не знаю, скільки що коштує.

Формую пост із ваших фейсбучних питань та моїх чесних відповідей.

час, місце придбання квитків і їх вартість?

Квитки купувалися рівно за два місяці до польоту. Пошук здійснювався на сайті momondo. Спершу знайшли гарне пряме сполучення з м. Фуншал (Мадейра), яке було привабливим, і скомпонували стиковочку. Вийшло: Львів-Київ-Мюнхен-Фуншал. Вартість мені невідома, та і вас вона не врятує, бо все одно щодня інші ціни 😊

Як вибирали авіаперевізника?

Мусите моніторити конкретну компанію і дивитися, що пропонують. Авіаперевізника вибирали за ціною, часом прибуття (щоб літак не прилетів ввечері на острів, наприклад, бо толку з того тоді) і, звісно, зручним сполученням (у нашому випадку Мюнхен, куди неважко добратися зі Львова).

Із дому до Києва ми летіли МАУ, далі була пересадка на Мюнхен (теж МАУ), а вже через добу ми сіли в літак Condor до Фуншала. Я окремо ще напишу про перельоти пост, ждіт.

які нюанси перельоту з дитиною, що дозволяється брати на борт літака?

Для дітей до 2 років (інфант називається) не треба окремого місця, такий малюк сидить у батьків на колінах і пристібається ременем безпеки до вашого пояса.

Дозволено брати будь-яку їжу та питво дитині в розумних кількостях, без проблем 0,5 л води і так далі. Це все має бути в окремій торбі, т. зв. дитячій, яка має співпадати за розмірами до ручної поклажі і містити не більше 5 кг (уточнюйте краще в авіаперевізника, можуть бути інші якісь параметри).

Можете взяти візок. Зазвичай, його не рахують, як багаж (колеги-блогери “Мандри малюка” літали Wizz-Air з візком), і забирають біля трапу. Ми летіли без візочка, бо я з тих мам, хто не бере зі собою візок далі, ніж біля дому.

Як Юстинка переносить польоти?

Чудово! 8 перельотів у неї за спиною в 1 рік і 10 місяців, ні разу не плакала. Завжди старалася давати груди при зльоті та посадці. Часто вона спала в літаку всю дорогу. Часто бавилась і навіть не збиралася засинати, хоча здалось би. Але ніяких істерик не було. Як тільки з’являлась підозра на плач – я йшла на випередження і давала цицю. Раджу всім так робити, щоб поменше було криків)) Не кремпуйтесь годувати: зекономите собі, дитині та оточуючим нерви.

Я раніше писала пост для Батьківського каналу на цю тему.

Як пройшла акліматизація дитини?

Акліматизації не було, Юстина проводилась так, як зазвичай. Ніяких температур, соплів, істерик. Єдине – невелика висипка на животі, але я підозрюю, що то вона на Миколая мандарин переїла і продовжувала їх топтати там, на Мадейрі. Коли повернулися додому, то зникло саме по собі.

Де зупинилися готель чи апартаменти?

На острові жили у квартирі (Anadia Atrium), нас було багато – 8 дорослих. Тому доцільно було зняти апартаменти з кількома кімнатами. У готелі було б не то пальто 🙂 Квартира чистенька, простора, з балконами і великими шафами-купе. Кондиціонери, ліжка, посуд – все було супер!

Які ціни на житло (в сезон)?

Ціни на житло дивіться на букінгу, ми там бронювали. Місто Funchal. У районі 60 євро на сім’ю. Але! Ми їздили не в сезон, а в грудні.

Яка приблизна вартість харчування на сім‘ю на день?

На сім’ю потрібно було витратити десь 10-15 євро на продукти на день. Це приблизно. Вечеряли ми салатами з авокадо, печеною рибкою, щоб ви розуміли 😉

Одного разу брали зупу зі собою в бістро, то вона обійшлась 1.75 євро. Як на мене, це халява, порція була велика.

Вартість місцевих продуктів приємна. М’ясо взагалі там дешевше, ніж на Батьківщині. Тут важко узагальнити, бо щось дорожче, а щось ні. Але загалом ціни класні, мабуть, такі ж, як всюди в Європі.

Що їли?

Оскільки готували ми самі, то зазвичай їли все українське. Тобто, потрібно було стояти біля плити тільки для вечері, бо обід в нас був “на ходу” в горах, а сніданки – мюслі чи омлети (кожен робив сам собі).

Їли їхні фрукти, рибу, м’ясо, овочі. Одного вечора чоловік наварганив голубців. Традиційна їжа наша, зазвичай, але старалися купувати багато авокадо, бо дешево. Мандарини там гігантські і дуже соковиті, без кісточок. Банани значно інші, ніж наші, і по вигляду, і на смак.



національні страви і питво

Їдло

Ми потрапили на Різдво, тому зазвичай траплялися в магазинах їхні традиційні калачі, шось типу італійської паски, але зверху шкірки фруктів кольорові (типу цукати).

Також куштували фрукти. Дуже смачний бананас – консистенція банана, а на смак, як ананас. Вигляд у нього бомбічний! Зелений довгий бананчик з лускою ананаса 🙂

Крім того, вони схрещують манго, помідори, груші, персики. Все дуже смачне було на базарі, де ми дегустували, але коли купили, то фрукти виявились недоспілими і терпкими. Тому довелось викинути 7 євро в смітник.

Моя порада: питайте ціни, перш ніж купляти, навіть якщо ви впевнені, що все одно купите. Дегустуйте куплене при продавцеві.

Питво

Щодо алкогольного питва, то в них є своє вино, однойменне до назви острова – “мадера“. По суті, це портвейн, але зовсім не той портвейн, з яким у нас виникають асоціації (“777”, наприклад, ггг).  Що смішно, воно там називається іменем нашої доці. Буває солодке, сухе, напівсолодке і напівсухе. Пляшка такого вина вартувала 3-5 євро.

Якщо говорити про безалкогольне питво, то траплялися напої з цукрової тростини. Взагалі, частенько в них були всілякі фреші, але то не є шось ексклюзивне, як на мене.

Чи є смачна кава?

Я кави не п’ю майже, мені важко сказати, яка смачна, а яка ні 🙂

спілкування з місцевими, особливості менталітету

Привітні всі до дітей. “Ола, бебе!”. Взагалі, люди багато посміхаються. Достатньо емоційні в розмові між собою, багато жестикулюють.

Якою мовою спілкувалися? Чи знають місцеві англійську?

Місцеві дуже добре знають англійську: від продавця в магазині до таксиста. Годину їзди з водієм можна було провести за розмовою про тутешні цікавинки.

Я англійську знаю непогано, але більше слухаю, ніж говорю. Тобто розумію майже все, а сказати вже складно. Вирішили підтягувати знання цієї мови, бо навколо всі-всі-всі чудово її знали в порівнянні з Рудиками 😂 Хоча в школі з 2 класу був цей предмет.

Португальською вивчили лиш “дякую” (“обріґадо”) та “щасливого Різдва” (“феліз Наталь”).

Чи є там не сезон чи сезон дощів, тобто коли не варто їхати взагалі?

Якраз у грудні, коли ми їхали, мав бути сезон дощів, бо ж зима. Але дощу не було за тиждень, лиш один раз пару крапель і все. Тому все залежить від типу вашого відпочинку. Нас дощ не лякав. А небесна канцелярія принесла приємний сюрприз взагалі))

Коли там сезон такий як наше літо? 25-28 градусів вдень і 18-20 вночі

Влітку в них найвище буває 34 градуси, як казав таксист. Тобто десь на початку літа може бути таке, як ви питаєте, але краще загуглити. В грудні було +18…+21, хоча Гісметео обіцяло +15…+18.

а де ви шукали маршрути, по яких ви ходили?

Маршрути шукав мій тато. Зазвичай у таких книгах:

  1. Rother walking guides – для початківців, але є і чорні траси;
  2. Cicerone walking guides – тут є і легкі, і супертраси;
  3. Sunflowers – добре підходить для матрасників, але можуть бути цікаві ідеї.
Для міст і взагалі про країну можна використовувати такі джерела:
  1. Lonely planet
  2. Eyewitness travel – є топ-10 всього з деталями, що зручно.
Де взяти книги? У бібліотеках. Але я не знаю, чи в наших є, може хтось із читачів у курсі. Багато чого можна знайти в блогах (наприклад, чи є вода на трасі і чи можна намет десь поставити). Гуглити англійською 🙂

Як харчувалась Ваша доця в горах?

Зі собою в гори ми брали канапки зі сиром, яблука, банани, пюрешки з ковпачком, воду. На похід 3-4 години вистачало, ще приносили іноді щось назад. Ну, і ГВ, звісно. Частину шляху донька завше спала. З дому нічого не везли майже, все купували там. Ручна поклажа і запаси їжі – то не дуже сумісні речі 🙂

На скільки довго малеча могла всидіти в ерго?

На диво довго 🙂 Більшість нашого шляху.

Вона ще десь з 1.5 кричить “сінг ні!” (слінг ні), зараз додалося “тьоп-тьооооп сямааа!” (піде сама ногами). Але я не слухаю, запихаю під крики, заговорюю зуби (хоча і правду кажу, шо потім її випущу походити) і йду. Коли починаємо йти, то перестає сваритися і чемно сидить.

На Мадейрі ми саджали її в ерго вже на початкових точках. Тобто поки йшли на зупинку, їхали автобусом і доходили до стартового місця, то могла йти сама. Далі – ерго на спину, якщо сита і щаслива, або ж ерго спереду, якщо цицю і спати.

Першу годину-дві вона могла дрихнути в слінгу, далі висаджували попісяти і пересаджували зі сльозами на тата. Ситуація повторювалася – як тільки починали йти, то переставала плакати.

Якщо навколо було трохи місця, аби йти за руку, то пару хвилин топали. Зазвичай було або вузько, або небезпечно, тому тільки ерго і ніяких “сяма!”.

Дорогою співали пісеньки, розповідали віршики, питали, що якого кольору, яких знає тварин… Коротше, говорили цілий час про щось, підключали її до такої гри.

Сумарно могла сидіти 3-4 години в ерго з невеликими паузами. Тобто ми старалися по максимуму пройти з нею в рюкзаку, а не туди-сюди виймати часто.

Далі буде

Про аптечку, страхівку і взагалі про те, як ми плануємо кожну подорож, я ще розкажу. Але не сьогодні. Так само, як розкажу окремо про наші перельоти. І про наші походи (з фотками та відео). А нині всьо 🙂

Related Posts

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.