Знаєте, я взагалі не дуже над прикормом заморочувалась. У мене не було мірянь порцій у грамах, я ні разу не дивилась в ті всі таблиці (чесно кажучи, не зразу про них і дізналась),  я ніколи особливо не вичитувала склад того чи іншого продукту і не шукала конкретно безмолочні, до прикладу… Але, тим не менше, моя донька досить гарно харчувалась і все завдяки тому, що в 10 місяців ми повністю перейшли на педприкорм + я ніколи не годувала її “на силу”, бо якщо що завжди була циця. Ніяких мультиків під час їжі чи “відкривай ворота, принцеса заїжджає в замок”, як то доводилось чути іноді)) Не хоче – не їсть, хоче – їсть.

Писала раніше про введення прикорму тут (і огляд стільця для годування, і посуду), але так і не розказала ту історію до кінця.

Що ж, сьогодні теж не розкажу 🙂 Сьогодні вже про теперішнє, про їжу, яку ми споживаємо зараз.

Сніданок

вівсянка

Вівсяна каша, подрібнені її пластівці і запарена кип’ятком. Читала, що це не корисно, але мене не лякає. Завжди їмо мюслі зранку. Тож тут дещо схоже.

До каші я даю чорниці, малину, смородину, іноді банан або яблуко. На більше якось не спромоглась. Юстина любить виловлювати ягідки з вівсянки. Стараюся зробити її такою більш рідкою, ніж густою, щоб не давилась доця. Іноді можу заправити йогуртом – переважно купую Агуша. Час від часу Яготинське. Одного разу свекруха зробила йогурт самотужки – Юсті дуже сподобався. Але я до того лінива і мені простіше купити, ніж щось вигрівати.

Молоко коров’яче почала давати відносно недавно, десь після 1.11. Деколи просить молочка, водою не розбавляю.

сир

Також зараз настав сезон домашнього сиру, маємо зі села чоловікового передачки. Сир дуже смачний і в його якості впевнена на всі сто. Додаю сметани (теж домашня переважно), можна ягід і вуаля.

оладки

Рідко можу приготувати оладі. Для цього використовую кисле молоко, яке ми не встигли скип’ятити чи яке просто залежалось у холодильнику. Молока в нас теж завжди багато, тому треба рятувати. Хоча оладки самі по собі не дуже корисні (тісто суцільне), але іноді себе балуємо. Стараюся смажити без олії. Дівчата в коментах в Інстаграмі радили “масло гхі”, тобто топлене масло. Це і корисно, і смачно – гугліть 🙂

омлет

Яєчня – частий гість. Її я рано почала давати Юстині. Переважно яйце збиваю виделкою, додаю приправ і смажу під кришкою на сковорідці (без олії, оф корс, антипригарні рулять). Іноді роблю омлет, тобто даю трохи сметани чи молока. Чоловік готує смачний із цибулькою. Ріжу їй шматками і даю виделку.

тости

Також ми можемо їсти грінки з яйцем. Просто шматки хліба, обваляні в перекалапуцяному яйці зі спеціями і посмажені на сковорідці. Юстя бере в руку і гризе.

Обід

перші страви

Найкраще, що може трапитися зі мною, це – зупа в холодильнику 🙂 Стараюся раз на кілька днів приготувати цю ріденьку страву, бо вона гарно йде в нас. Юстя любить овочі шматочками і саму юшку сьорбати теж.

Які зупи я готую?

Переважно це за рецептом, який навчив мене тато, – береш все, що є в холодильнику. Утилізатор я ще той. Тобто це переважно овочеві супи без м’ясного бульйону: картопля, морква, цвітна чи броколі, деколи шпарагівка (заморожені були в нас), помідор, яйце.

Іноді готую зупу-пюре: тут взагалі просто – ставиш варитися купу овочів (я часто варила з гарбуза чи з шампіньйонів) і потім їх в блендер з невеликою кількістю рідини. Додаєш часничку і смакота. Звісно, в процесі варіння не забудьте посолити і дати спеції. Так, грибну зупу-пюре ми Юстині теж давали. Але саме зі шампіньйонів, не з інакших грибів (гриби не перетравлюються дитячим шлунком, їх краще давати аж після ого-го років).

Ще є борщ, коли є буряк. Капусняк був, коли була квашена капуста. Чоловік вміє гарну солянку бабахати. Сирний суп. Коротше, зупи ми любимо.

Переважно вони не на м’ясному бульйоні, бо так я звикла, але Юстина їла і такі.

Можу дати шматок хліба до зупи (люблю так сама їсти), але Юстина радше злиже масло з канапки, ніж буде кусати хліб по-людськи.

Вечеря

Якщо нема зупи, то шось схоже, що на вечерю, може бути і в обід.

гарнір і додатки

А це: крупи різноманітні + салат. Чи салат + м’ясо. Ідеальне поєднання. Іноді грішимо і їмо три компоненти разом, хоча це не дуже рекомендовано поєднувати (якось начиталась мудрих книжок, коли худла).

крупи

Гречка, рис, макарони італійські, картопля печена чи варена, іноді горох, майже ніколи пшоно, рідко кукурудзяна (чоловік готує чудовий банош). От і весь перелік. Знаю, що зараз багато хто активно їсть булгур, кус-кус, сочевицю, кіноа та інші екзотичні крупи, але я ще ніколи такого не пробувала у своєму житті і не купувала відповідно. А здалося б, бо корисне 🙂 Шкода, що не продають у магазинах біля дому.

м’ясо

Щодо м’яса, то швидше всього це свинина. Ага, ви правильно прочитали, свинина. Не кролятина, індичатина чи телятина. А звичайне собі мнясо свині. Чому? Бо в “Родинній ковбасці” іншого не купиш, а спеціально їздити кудись за м’ясом – не для мене. Звичайно, ми їмо також куряче, але біле м’ясо – то не зовсім те саме, що червоне, як на мене.

Які страви я готую з м’яса?

Переважно запікаємо в рукаві. Натираємо сіллю та спеціями шматок і запихаємо в духовку.

Котлети переважно готую з курячого філе, чомусь так склалося історично (є рецепт ось тут, до речі). Але взагалі я не дуже люблю бацьканини з готуванням їжі, тому котлети в нас рідко. Ще можна м’яско стушкувати з овочами на сковорідці. От і всі секрети.

Так, на перший прикорм я мала кролика, передали зі села завбачливо. Ми тоді зробили з них фрикадельки і заморозили, а потім лиш кидали у воду і варили. Юстині смакувало. Більше з кролем справи не мала. Взагалі не дуже люблю кістки і м’ясо… І то все чистити… Така собі “пані з міста”. Мені це трохи огидно. Я б їла лиш філе 😂 Без всяких сал і прожилок. Про шлуночки і серця мовчу.

“кубаська!”

З ковбаси – даємо шинку, даємо ковбаску домашню (віднедавна, десь від 1.10), де багато м’яса, а не сала. Не даємо сосисок жодних, у будь-якому вигляді. Сама деколи вживаю Ніжинські з “Родинної”, смакують мені дуже… Згадується хот-дог студентський 😀

Риба

Із рибою в нас прокол. Ми її рідко їмо. Не знаю, чому так сталося, але реально це може бути навіть раз у місяць. В принципі, Юстині смакує, тут лиш справа в купівлі і приготуванні.

салати

Якщо говорити про салати, то тут у нашому спільному харчуванні з донькою є суминки – вона не їсть сирої капусти, листя салату, зеленої цибулі, редиски, перцю червоного чи іншого, а також сирої моркви. Ну, не хоче або випльовує, якщо попросить. Не жується їй воно. Якщо капусту потушкувати, то без проблем піде. Так само морква приготовлена. Добре, що їсть огірки і помідори зі шкіркою 🙂 Зараз сезонний хіт – сметана + домашній сир + спеції + огірок/помідор. Таке вона їсть.

Якось робила з чорної редьки, то теж зацінила.

Ми робимо домашній майонез, яким без проблем заправляємо салати. Яйця домашні, миємо гарно і не боїмось сальмонельозу. Рецепт майонезу зняти?) Напишіть, якщо так 😉 Таким домашнім соусом із часничком я заправляла печінковий торт і, звісно, давала його Юсті. Печінка їй смакує. Самі млинці смажу без олії, як ви здогадалися.

кисломолочка

За йогурт вже згадували. Кефір теж у фаворі, беру Агушу.

інші страви

Звичайно, в нас бувають і вареники (куповані чи ліплені свекрухою), і голубці, і деруни… То всьо рідко, тому особливо увагу не зосереджую.

перекуси

Піцу, суші, вареники я не вважаю шкідливими. Все залежить від способу приготування та інгредієнтів. Такі страви ми без проблем їмо в кафе з раннього віку. Рибу слабосолену почали давати недавно, десь біля 2 років. Деколи хоче, деколи просить “забії ібку!” (“забери рибку”).

У люди зі собою можемо взяти пюре з ковпачком, як от Semper, які оглядали якось.

Ще вона любить грецькі горішки, але важливо не переїсти, бо для горіхів існує норма.

фрукти

Переважно в рюкзаку є банан чи яблуко. Останнє тепер без шкірки (раніше і зі шкіркою їла, лиш віддавала її мені). Час від часу може з’їсти шматок грейпфрута, але переважно каже, що він кислий. Апельсини періодом йшли на ура. Мандарини – само собою. Гранат цікаво дзьобати. Ківі любить, якщо не терпке.

додатки

“Уївкі”, “уюзька”, “ойошок”

Ще Юстина дуже любить оливки, може з’їсти сама цілу банку, мабуть, і ні з ким не поділитися. Трясеться над консервованою кукурудзою і обов’язково з бляшаної банки – інакше їсти не цікаво. І то нічого, що кукурудза не травиться, потім так і виходить… Якщо побачила, то простіше дати. Те саме з горошком.

Обожнює огірки з банки. Трохи їла помідори.

Із вареного яйця їсть лише жовток, білок чомусь лишає. Якщо в салат порізати, то проканає.

шкідлива їжа

Зі шкідливого, то пару разів вона крала в компанії чіпси і не хотіла віддавати. Сухарики зі спеціями в пачці. Один раз спробувала цукерку і їй не зайшло (всі навколо так і хочуть напхати дитину шоколадом, гррр). Лизала рахат-лукум, бо хотіла спробувати, але не сподобалось.  Тобто солодкого вона в нас досі не їсть (2 роки і 2 місяці), я не заохочую, просто кажу “ти ж такого не їси” (а сама топчу пічєньки). Вона мене залюбки годує цукерками і поки особливо не цікавиться ними. Пару разів могла вкусити шоколадку чисто з цікавості, але на тому  і закінчувалось. Обожнює солені горішки арахісові, але тут обмежую, звісно.

Краще дам дитині банан чи ябко, які вона дуже любить.

хлібобулочні вироби

Раніше у фавориті був бублик, потім соломка. Печиво даю хіба якесь зі злаками або вівсяне. Ніяких кремів, варень, круасанів, тістечок. Ніяких морозив. Деколи любить солені соленики.

Як на мене, то зовсім нічого особливого ми не їмо. Звичайне собі здорове харчування з вкрапленням шкідливості. Тут плюсом є те, що стіл у нас спільний і не треба видумувати окремо нічого. Це ще одна перевага педприкорму (крім того, що донька їсть своєю ложкою десь із року і я її не годую вдома ніколи). Стараюся купувати німецькі, польські продукти. І не робити з їжі культ.

Я точно не згадала всього, що вживаємо, це нелегко))

їжа і ніч

коли востаннє їсть перед сном?

Деколи прямо в ліжку. Вже коли всі лежать і темно вона починає благально випрошувати “бінан” або “апісінку” чи “кіфій”. І нічим не зарадиш – треба йти на кухню. З нею. Бо вона хоче “язьом” (“разом”). Деколи дуже лінь, але простіше задовільнити цей голод))

У нас нема режиму. Ми їмо тоді, коли голодні. Тому важко сказати,коли в нас останній прийом їжі повноцінний, чесно.

Чи прокидається вночі для підкріплення?

Так, звісно! Але це буває чим далі, тим рідше. Я вже щаслива власниця доньки, яка може не прокидатися взагалі. Не. Прокидатися. Взагалі. Навіть попісяти. Коли вперше таке трапилось, то я не вірила своїм очам: “Вона шо і справді лежить, так, як і лежала?! На тому ж місці?!”. А деколи ще й в ліжечку (коли є чоловік, то перекладаю переважно після вечірнього вкладання, бо міцно спить).

Та й таке.

А що їсьте цікавого ви? Такого, що нема в цьому пості? Може ми додамо до свого раціону 😉