Мабуть, багато хто думає “шо ж вона пише, ніби-то їй не вистачає часу в добі, якщо вести блог і постити регулярно в соцмережах встигає?”. І справді – коли ж я умудряюсь писати, раз так багато материнських клопотів навколо? Як довго я взагалі строчу статтю? Як підбираю теми? Де це все занотовую? Чи кошу на тому бабло? Чи зникає іноді натхнення? Чи маю наполеонівські плани стосовно Мамунці? Спробую розкрити шторки свого бложика, бо мені нічого приховувати 🙂
Юстина ще з 1 року і 5 місяців цілодобово не використовує підгузників. Вза-га-лі (я писала нашу історію знайомства з горщиком тут). Хіба кілька разів ми брали зі собою на підстраховку в мандрівки (наприклад, у літак, коли летіли на Мадейру з Мюнхена). Але чим старшою вона ставала, тим менше хотіла на себе нап’ялювати “спеціальні трусики” навіть у далеку дорогу. Казала, що хоче маленькі, звичайні.
Коли ми чухнули в Туреччину в її 2 роки та 3 місяці, то політ 2,5 години + очікування рейсу майже 2 години і ще година в автобусі до готелю пройшли вже теж без підгузника. Ну, просто не змогли домовитися з нею вдягнути його для підстраховки. Взяли запасний одяг і один Pampers-трусики зі собою. Але так і не скористалися нічим, бо донька була молодець.