– То нашя матуся. В неї є дві ціці. Для нас, – радісно пояснює про мене своїй молодшій сестричці Юстинка. Старшій моїй доні було 2 роки та 7 місяців, коли народилася Олеся.

У вас очі на лоба полізли вже чи ще ні?) Чомусь переважно так реагують на годування грудьми дитини, яка вже вміє говорити толкові речі. А коли в цієї дитини ще й є братик або сестриця, то тим більше. Бо як це – годувати двох дітей? І головне: навіщо?!

Плани

Я скажу зразу, як є (якщо ви читали попередні мої статті, то це для вас не несподіванка): коли завагітніла, то не могла визначитися, як складеться наша історія з грудним вигодовуванням, бо не була впевнена, чи хочу годувати обох одразу. Але також я планувала не планувати. І, що головне, планувала не відлучати Юстину з моєї тільки ініціативи.

Впродовж усіх трьох триместрів вагітності самовідлучення чи відмови не сталося – циця була потрібна мені для заспокоєнь та вкладань на сон (лінь колихати, лінь читати/співати, неможливість носити), а також циця була потрібна Юстині, бо інакше вона б лишила то дєло десь всередині вагітності. Так ми і докотилися плавно та впевнено до тандему. І тут настав треш 😁

Тандем: очікування та реальність

Нє, я знала, що діти після народження другої дитини мають відкат, але я собі чомусь це все уявляла інакше. Я не думала про те, що прикладати одночасно обох мені буде незручно. Чи про те, що смоктання грудей немовлям відрізняється від тодлерівських їджень і це буде дратувати (Олеся їсть приємно і не дьоргається, а Юстя то зубки притуляє, то ше шось чудить; я поправляла її прикладання і казала, як вона має відкрити рот, як захопити сосок тощо). Чи що Юстя може хотіти цицю вже та негайно, кричати про це на всю горлянку (не на вулиці, ні!) і робити такі концерти нічні, що ого-го (при тому, що раніше вона вночі вже могла не прокидатися зовсім їсти чи пісяти). Коротше, трошки я розчарувалась спершу. Особливо, коли зрозуміла, що вкладати їх спати самій мені буде не так просто…

У першу чергу груди має їсти немовля. Це основна їжа для новонародженого, це наявність мами поруч і терпіти малюк не буде. Це ми намагалися донести нашій доні, якій на момент народження сестрички було 2 роки та 7 місяців. Але вона казала, що “тез малєнька”, слізно просила цицю (дивилась благально, казала “будяська”), кричала “взє!” і таке інше. Вона не забирала в сестри груди, не ревнувала (як ви всі зараз подумали), а просто хотіла теж цицю, багато і бажано негайно. Ще б пак! Молока купа, воно прибуває і прибуває, сильно смоктати не треба – всьо саме ллється. Халява для трьохрічки.

пози

Та в чому проблема? Грудки ж дві. Одну дала одній, іншу іншій і маєш спокій. Але ні. Це не так легко, як виглядало з фотографій тандему всюди 🙂 Олеся переважно лежить на ліжку, а я поруч на боці її годую. Юстині лишається або примоститися зверху, або сісти за сестрою попереду мене. Це некомфортно ні мені, ні Юсті. Вона або налягає на груди всією своєю масою, або відтягує сосок до себе, що теж неприємно. Так я умудрилась лактостаз заробити – Юстька натиснула підборіддям. Після цього “лязьом” (разом) вони не їдять. Тільки по черзі. Це правило вдалося зберегти. Годую одну, тоді розвертаюсь в інший бік і годую другу.

черговість

А щоб дочекатися своєї черги треба бути тихенько і дати сестричці заснути. Малореально, мало… Часто траплялося таке, що Олеся чемніше лежала і чекала, ніж Юстина. Тому іноді спершу їла старша, засинала, а тоді вкладалась із грудьми молодша.

Юстя почала пхати їй мізинець у рот, аби вивільнити сосок (побачила, що я так роблю і вирішила повторити, – я присікла, сказавши, що це небезпечно і не можна нічого сестричці пхати в ротик). Дьоргати мене за руки і плечі, аби я розвернулася до неї. Кричати-пищати, що хоче цицю “один лязь, один лязоцок”, а потім висіти на грудях, поки не спустошить до наступного приливу… М’яко кажучи, мене це почало дратувати.

їжа

Найбільше таки мене нервуєвало те, що крім грудей вона нічогісінько не їла впродовж дня. Чесно кажучи, я вже й забула, як воно, коли зранку дитина наминає кашу. Юстина перестала їсти все, навіть те, що сильно любила. Нап’ється з грудей і каже, що в неї цілий животик молочка. Зручно? У певній мірі так. Але мені більше подобалося, коли вона їла щось)) Тобто вдома вона перший період постійно вимагала груди і постійно відмовлялась від будь-якої їжі. У гостях могла щось подзьобати і мене не рухати, а в нашій квартирі постійне хотіння циці.

Кількість прикладань старшої

Я пробувала рамкувати наші прикладання, використовуючи цифри. Ми рахували до 10 і вона мала відпустити груди (Юстина ще з двох років вміє рахувати, тож це був вихід). Спочатку воно діяло і я тішилась, як слон, що от поїла трохи, тоді порахували і тоді безболісно пішли далі робити свої справи. Але шось їй ця лічба набридла і вона почала випрошувати ще і ще 10… Інакше – істерика.

Пояснювати, що я люблю її, незалежно від того, скільки вона з’їсть циці? Говорили про таке. Пропонувати обійматися? Звісно. Тільки в цей момент вона відштовхувала мене і копала. Такої поведінки я не бачила раніше. Може якраз наклалося з віком, але це якийсь триндець. Особливо писки та тлумлення. Мене вони виводили і я казала, що не буду давати їй груди, бо вона кричить. Це викликало ще більшу хвилю плачу. Я банально була знервована і бажання давати цицю в мене відпадало.

Добре, що чоловік не підливав масла у вогонь і не казав чогось на кшталт “сама винна, треба було раніше думати”. Може і думав, але не казав. Така поведінка Юстини не влаштовувала не тільки мене.

Були дні, що я казала їй “коли будеш лягати спати, тоді дам” і вона казала “я взе хоцу спати” посеред ранку, були дні, що я говорила “скажи гарно, попроси, без крику” і вона так благально “мама, будяська, дай мені цицю” і мені ставало її жаль… Кілька разів вона пробувала висловлювати бажання “хочу цииицю” вголос, коли ми стояли в черзі на пошті, наприклад, або сиділи в кіно. Але на вулиці, слава Богу, в неї багато інших занять, і вона не вернулась до немовляти хоч поза межами дому.

Правду кажучи, якщо вдома вона чимось цікавим зайнята чи проводить час не зі мною, то їй зовсім не до грудей. То тільки перші кілька тижнів вона хотіла прикладатися часто, як сестричка. А потім дедалі рідше і рідше. Але ось ці істерики, які починаються, бо вона хоче ще і ще їсти… Безкінечно просто їсти груди і при цьому не їсти нічогісінько зі столу… Вони мене дратують.

У мене були думки навіть вже різко відлучити, серйозно. Але попустило.

Наразі домовилися, що даю їй цицю лише тоді, коли вона прокидається і тоді, коли засинає (іншими словами, навколо снів). Не одразу вона погодилася, але чим інтенсивніше я пропонувала такий варіант, тим безболісніше вона на нього погоджувалась.

– Циця буде, коли буде вечір і ти будеш лягати спати. Зараз можеш з’їсти сирочок, кефір, перчик, помідор, ковбаску, кранчі (і так далі).

Те саме пробую робити вночі зі словами “циця буде, коли буде день“, але поки що майже безуспішно. Іноді Юстя пісяє і засинає сама собі далі, іноді просить цицю і тут зуби не заговориш. Ну, хоч вже не завжди кричить, а деколи тихенько просить, пошепки.  Коли даю, то радіє, як малюк. Либа від вуха до вуха і хіхікає зі щастя, примруживши очі.

Із цими рамкуваннями навіть почала щось їсти з їжі: то помідорчика, то соленика. З їжею – це взагалі окрема тема. Не так хочеться нагодувати її чимось корисним, як хочеться, щоб вона з’їла хоча б щось і не рухала мене.

Нічні годування

Спершу Юстя спала окремо з татом в одній кімнаті, а я з Олесею в іншій. Оскільки старша вже рідко вставала вночі, то було перші дні взагалі чудесно. Вона засинала з чоловіком і приходила до мене вже зранку. Їла трошки і або верталась до Петра, або лягала біля нас досипати. Я трішки переймалася, що буде, бо ми їх розділили, але все проходило чудесно. Мені треба було вкласти спати тільки немовля, чим не лафа?

Але потім ідеальна картинка рухнула… Юстя почала прибігати вночі до нас зі сльозами “хочу до мами” і просити груди. І вже не хотіла вертатися до Петрика. Тому в один прекрасний вечір ми спробували спати всі разом. Не зразу зайшло, але зараз звиклося і вже так норм.

Олесі вже 3 місяці, ми спимо всі разом із приставленим ліжечком дитячим без бортика. Просто збільшили спальну площу, просверливши додаткові дірки в ліжечку, щоб опустити матрац на рівень нашого ліжка. Щоб не відсовувалося, то прив’язали мотузками до каркасу великого. Спить у ньому то Юстя, то Олеся. Мабуть, зручніше, коли молодша в “ліжечку”, бо вона не рухається ще. Кладу її туди і вмощуюсь поруч, годую лежачи, вона в ньому засинає, тоді я розвертаюся до Юсті і годую її. Моїм плюсом є те, що вмію годувати верхньою та нижньою грудкою, не перелізаючи.

Якщо класти в ліжечко Юстинку, то вона все одно з нього вибереться посеред ночі і займе нашу площу 😁

Деколи Юстина засинає зовсім сама, просто притулившись до мене. Але деколи вона цицьомонстр.

Найпоширеніші питання

Чи годую я Юстю не вдома?

Ні, не годую. І навіть якщо вдома, то це бачить тільки чоловік або бабусі. Прикласти старшу до грудей поза межами нашої квартири у віці майже три роки можу хіба лише шось критичне-критичне станеться і мені треба буде її заспокоїти. При цьому усамітнитися, якщо є змога. На соціальне життя годування двох не впливає, бо ніхто не знає, що я годую обох. Ну, як ніхто :))) Крім читачів)

Як довго буде тривати Наш тандем?

Я думаю, що дуже довго не вийде, бо не можу врегулювати крики Юсті. Пробую потроху вмовляти її менше їсти. Але якщо вона буде прикладатися спокійно і рідко, то цілком можливо, що завершувати найближчим часом не доведеться.

Чи вистачає молока?

Звичайно 🙂 Молоко прибуває і прибуває, бо діти смокчуть і смокчуть. Це попит і пропозиція. Якщо великий попит, то велика пропозиція. Всім всього вдосталь.

“У тебе, мабуть, гігантський розмір?”

Є таке. Перші місяці груди дуже помітно налилися, такого з Юстиною не було. Але вже після трьох місяців минулося. Не знаю, чи це залежить від того, що я годую двох 🙂 Може просто збіг.

чи їсть юстина вночі?

Їсть один або два рази, ближче до ранку.

Чи ділиться старша доня зі сестрою?

Переважно ділиться. Іноді треба добре її попросити, щоб відпустила. Словесно прошу, згадую їй, що вона обіцяла ділитися, що сестричка маленька і нічого більше не їсть, що я дам їй, як тільки Олеся засне.

Висновки

Якби я могла повернути час назад, то я б нічого не змінювала. Не тому, що так написати буде правильно 😁 А тому, що чудово розумію, як їй це все ще потрібно. Але… Якби вона відмовилась від грудей під час вагітності або ж ми завагітніли пізніше і вона до народження сестри вже б не їла грудей, то я б не була проти. Бо я хоч і дуже терпляча мама, але наразі постійне “хочу цицю” впродовж трьох місяців і відмова від їжі мене виснажують у цьому тандемі. Тому плавно і поступово відтягую, обмежую і готую її до того, що може вже хватіт?

Було корисно? Дайте знати 🙂 А ще підписуйтесь на Мамунцю:

• facebook.com/mamuncya
• instagram.com/mamuncya
• youtube.com/Мамунця