Напишу маршрут та основні моменти нашого Закарпаття-туру, з якого Юстя їхала і ридала “хочу ще мандрувати, не хочу додому” 😂

День перший: Львів – Лумшори (250 км)

Виїжджали зі Львова в напрямку Турки. Дивилися по ситуації, щоб діти максимально спали в дорозі. У нас було дві машини, в яких аж 5 дітей, тож пазли мали складатися добряче.

На картах Google відкрили собі геолокацію на найближчих 3 дні (знали, що там є така опція, щоб вказати скільки годин чи днів люди мають доступ до твого розташування?) і перші кілька годин бачили один одного, не зідзвонюючись.

Якщо потрібно було щось проінформувати, то писали в груповий чат у Messanger або ж телефонували. Але не всюди був зв’язок.

перша зупинка

Першу зупинку зробили аж у Великому Березному (це 3.5 години дороги і близько 200 км). Буквально трохи розім’яли ноги (випустили наших дітей побігати, хвилин 5-7) і поїхали далі, бо інша частина екіпажу спала.

Важливо! Власне перед цим містечком у нас перевіряли паспорти і питали, куди їдемо, адже проїжджали прикордонний пост (шлагбаум). Тому обов’язково візьміть зі собою документи!

стан доріг на львівщині та закарпатті

Щодо доріг, то вони паршиві, починаючи зі Закарпатської області. На Львівщині суперове покриття і краєвиди, а от на Закарпатті яма на ямі. Тож 44 км від Великого Березного до Лумшорів ми їхали ще десь 1 годину.

тривалість переїзду

Загалом виїхали о 10:10 і приїхали в місце ночівлі в Лумшорах о 15:10. Рівно 5 годин дороги з однією зупинкою вийшло. Це ще дуже круто, що зупинка була лиш одна, я вважаю! Діти справді тривалий час дрихли.

їжа та іграшки

У дорозі зі собою мала бублики, канапки, пастилу, батончики енергетичні, сухофрукти, воду і просто видавала все по черзі. Також дуже багато співали пісень і гралися в забавлянки. З іграшок йшли в хід: бізікубик маленький і квіточка. Було більше зі собою барахла, але толку з нього нуль)

Ночівля в лумшорах

Котедж, “Мисливська садиба” (Лумшори). Дуже крутий, рекомендую руками і ногами. Я б там жила. Ціна є в них на сайті: chan.com.ua. Врахуйте, що мобільна мережа тут не тягне.

Лумшори. Селище, в якому є багацько чанів вздовж річки. Хто не в курсі: чан – це величезний казан, в якому варяться люди 😄 Я на повному серйозі: він вміщає кілька осіб і наповнений сірководневою водою (власне, Лумшори через джерела цих мінеральних вод і вважають курортом). Під чаном горить вогнище і нагріває воду. Особливо круто булькатися в чані, коли на вулиці холодно та похмуро, бо сидиш собі в купальнику і кайфуєш від теплої водички. Тим, хто любить загартовуватися, – бонус: із чану одразу можна залізти в річку, є спеціальні сходи (ми якось були в Славському, то там був окремий чан із холодною водою – в річку крутіше, нмсд).

День другий: Лумшори – Невицький замок – Ужгород – Іза-Липча (Оленяча ферма) – Нижнє селище (150 км)

Тут вже краща дорога була, ніж спочатку. Але багато ремонтів є, тож стояли у заторах (у напрямку Хуста, до прикладу, відстояли годину).

Невицький замок та Ужгород

До Невицького замку з Лумшорів їхати 35 км, це близько 40 хвилин. Є доїзд майже до самих руїн, перейтися потрібно буквально 5 хвилин.

З Невицького до Ужгорода взагалі близенько – 10 км, хвилин 15 їзди. Ми паркували автівки на вул. Ольбрахта і звідти йшли пішочком до Ужгородського замку, щоб прогулятися. Є багато бруківки, але ми везли дітей у возиках, – можна дати спокійно собі раду. Вхід у замок був 20 грн для дорослого.

Звідти почимчикували обідати в центр міста, на вул. Корзо, 10 (однойменний паб). Там взяли комплексний обід за 69 грн, в який входили такі страви: салат із буряка, печена картопля, ребра, борщ. Було смачно і дуже дешево! А ще там є добре пиво.

Оленяча ферма

Після Ужгорода поїхали в напрямку Ізи до оленів (110 км, близько 2 годин дороги). Дорогою застрягли в заторі на 1 годину, але також зупинилися на 10 хвилин купити черешень в с. Сільце (там є ринок зі смакотами одразу біля дороги). Проїжджали Мукачево і бачили замок Паланок на горизонті. Думали ще завітати в Хуст, але не встигли.

Оленяча ферма (розташована в Ізі-Липчі) має гігантську територію, на якій багацько милих оленят. Усім їм спилюють роги (майже) і з ріг виготовляють лікарський засіб. Власне для цього тут плямистих оленів і розводять (на фермі є понад 300 особин). Є змога їх погодувати сухим кормом – для малят це захопливо!

Контакти ферми: +380672491081, https://goo.gl/maps/R72v2kqLnoYkSkTR6

Ферма була передостанньою точкою, звідти ми вернулися в Нижнє селище на вечерю та ночівлю (це 15 хвилин і 10 км).

Ще заїхали на закарпатський шопінг: гриби, закрутки, вино, паленка (це не пальонка, це домашній традиційний алкоголь), чай (0975001881, Юра). Також він продає біля Селиської сироварні.

ночівля в нижньому селищі

Хату не буду рекомендувати, бо там багато сходів, зайвих предметів і власники жили з нами. Але жінка була приємна, так! І ціна відповідна – 360 грн за номер. Добре, що ми просто переночували і поїхали далі.

Ось тут можете глянути відео з цих перших двох днів:

День третій: Нижнє селище – Міжгір’я – Синевир – Пилипець (140 км)

сироварня

Нижнє селище. От ніби село селом, а стільки всього в ньому! Ми відвідали Селиську сироварню, де мали змогу подивитися і послухати, як виготовляють та зберігають сир, а також продегустувати цю смакоту з винцем в альтанці. Неймовірно цікаво і дуже смачно!

Ось їхній сайт, тут можна сир придбати онлайн навіть: https://seliskasirovarnia.com.ua/

ферма равликів

Одразу поруч є равликова ферма. Там нам провели не менш цікаву екскурсію, показали, як вирощують равликів, дали потримати їх на долонях (діти були в шоці!) і запропонували скуштувати 4 види (різні соуси та способи приготування, 120 грн порція).

Я вперше їла равликів, хоча до цього бридилась, скажу чесно. Чи сподобалося? Подивитесь у влозі на YouTube (серія 2).

Контакти равликів: +38 097 910 6993, https://g.co/kgs/Nid9uQ

синевир

І вже звідти ми подалися на Синевир через Міжгір’я. Там зупинялися в супермаркет (є Рукавичка або ж Spar).

Погода геть споганилась, тож на Синевирі стояла стіна дощу. Нам вдалось під’їхати під саме озеро, заплативши за дві машини 300 грн на пункті пропуску.

Там же обідали: “На децу до цімбора”. Традиційна кухня, смачно і дійсно гарні ціни. Ми їли зупку і деруни, вклалися в 300 грн на сім’ю. Рекомендую.

долина вовків

Ще заскочили в “Долину вовків”, це еко-парк із вовчиками і не тільки. Вхід 50 грн. Вовки вили цікаво, Олеся досі згадує і відтворює. А ще вона звідти постійно каже “па-па, кибки”, що означає “бувайте, рибки” (плавала форель у басейнах). Не знаю, що там роблять верблюди, але дітям було цікаво.

ночівля в пилипці

Ночували ми в Пилипці. Теж 400 грн за номер, теж власники з нами, теж рекомендувати не буду (та і навіть не знаю контактів, якби хотіла). Єдине, хочу наголосити: шукайте хатки зі своєю кухнею, без сторонніх осіб і бажано без сходів, якщо ви з дітьми, ггг.

День четвертий: Пилипець – Львів (210 км)

пилипець: підйомник та шипіт

Дізналися, що працює підйомник на Гимбу, і не вагаючись вирішили їхати. Із вершини вимальовуються чудові краєвиди і є затишна Чайовня “Сурія”, де всі роблять фото у вікні зі смачним чайочком. Якщо пам’ятаєте, то я там була вагітна Олесею і Петрик розбив свої окуляри:

Підйомник коштує 140 грн в обидві сторони з особи. Їхати треба хвилин 20, ми своїх найменших пхали в ерго і давали груди, щоб не крутилися. Найкраще, щоб малюк на підйомнику спав! А якщо ні, то розказуйте віршики, співайте, заговорюйте зуби.

Спустившись вниз, ми під’їхали до Шипота, це взагалі поруч. Коли йшли на водоспад, то замовили обід, а назад повернулися вже їсти.

Обід замовляли тут: 0968066545, Оля. У них просто неймовірна грибна юшка, така навариста і мнямна, а ще овочі-гриль та м’яско. А ще мають альтанку біля річки, тому в будь-яку погоду зручно там їсти.

дорога додому через стрий

І прямісінько зі Шипота поїхали додому. Діти одразу заснули нагуляні. Ми зупинилися один раз на перевалі, щоб сфотографуватися, і один раз на заправці.

Дорога додому пролягала через Стрий (орієнтовно 3 години). Більше довелось простояти на кільцевій Львова, бо ремонтували дорогу біля Рясної-Руської і ще зі Сокільників все стояло…

ось тут можете глянути третій та четвертий дні:

витрати та підсумок

Загалом заправити машину довелось на 1200 грн. Проживання за 3 ночі – 1550 грн. Десь готували самі, десь їли готове (вкладалися в 300 грн на сім’ю за перше-друге і компот). Загальний бюджет поїздки з усіма ніштяками, добиранням та проживанням для нас чотирьох за 4 дні склав 6800 грн.

Загалом ми проїхали понад 800 км, лишаю лінк на маршрут:

Якщо вам було корисно, то чекаю зворотнього зв’язку! Дякую і гарних мандрів)