Прочитала я свій пост про тандем – звучить досить страшнувато навіть для мене (пофігістки в багатьох питаннях), уявляю собі, як воно було для людей, які дуже близько все сприймають до серця.
Писала я цей пост тоді, коли молодшій нашій Олесі було 3 місяці. І думала, що довго не годуватиму грудьми старшу Юстинку (2.10) після цього. А що вийшло? Вийшло ще 8 місяців десь, тобто загалом обох своїх дітей я годувала тандемом 11 місяців, до 3.6-3.7 Юстини.
Про що можуть свідчити такі мої теперішні думки? Про те, що через пів року після відлучення і через рік після тої статті я абсолютно все забула. Я не пам’ятаю, як це було для мене непросто, як я мордувалась, які були відчуття і непорозуміння. Зараз у моїй голові – відлучення пройшло плавно, тандем ніби теж нормальний був. Але, мабуть, він почав бути плавним, коли я відпустила ситуацію. Добре, що є блог, і що я занотувала ті думки назагал.
То як було далі? І взагалі як Юстя перестала прикладатися до грудей? Давайте за порядком.
