Кожен день не схожий на інший, але якісь загальні риси режиму промальовуються. Я взагалі ніколи не відштовхувалась від того, щоб жити за графіком, але з настанням одного сну і другої вагітності все ж пішла часткова прив’язка до спання вдома (якщо не треба кудись їхати). Відповідно від нього вже і почав формуватися певний режимчик. А так то доця завжди їла на вимогу і спала. Ніяких трьох годин і графіку сну до року точно не було.
Юстині 2 роки і 1 місяць. Поїхали.
Якщо читати деякі мамопости зі соцмереж, то може скластися враження, ніби у всіх мамусь в декреті все так прекрасно: дитинка агукає, мама варить їсти вся така намакіяжена і гуляє цілими днями “на лєгкє”, ще й серіальчики встигає подивитися на вечір і спить довго, без згадок про нічні під’їдання.
Не виключаю, що після прочитання моїх постів у Facebook, також може скластися хибне позитивне враження про деякі моменти. Мовляв, я всюди встигаю ходити, з дитиною багато подорожую, вдома займаюсь спортом, гарно і просто харчуюсь, в’яжу тонни замовлень і при цьому не ходжу як зомбі.