Книги – це любов. Мені здається, що всі дітки люблять книжки. Якщо раптом малий круть-верть кілька хвилин мовчки сидить на одному місці, то, швидше всього, в руках джерело знань.
З Юстинкою було так від самого початку. Спершу вона, як і всі діти, періодично гризла граніт науки в прямому сенсі слова, але потім навчилась сумлінно і зосереджено розглядати малюнки, гортаючи сторінки.
Із 10 березня 2017 року в Україні можна подавати документи на соціальну допомогу при народженні дитини, не виходячи з дому! Ура! Пе-ре-мо-га, ги-ги. Я вже писала раніше, шо ця тема мене болить і шо саме вотетірукі *показує нескромно на себе* писали петицію до Львівської міськради з пропозицією робити такі речі віддалено.
От пройшов рік після моєї пропозишин і… все діє! Місцями косо і криво, але діє 🙂 Так шо ніколи не треба мовчати)
У нашій сім’ї тільки Юстинка від початку 2017-го року мала біометричний паспорт (як ми виготовляли цей дитячий документ у деталях читайте тут). Ми ж із чоловіком не спішили, як і всі. Я навіть заповнювала анкету для австрійської візи в той день, коли Європарламент проголосував за безвізовий режим для українців! І йшла купувати страхівку…
Дано: доця 1 рік і без 10 днів 5 місяців, вага 10.3 кг. Мама, тато, чалапун + ще три дорослих компаньйони.
Маршрут: Львів – Сколе – г. Лопата (ночівля) – г. Кудрявець – Гребенів – Львів.
Транспорт: таксі, електричка, ноги.
Дата: 17-18 липня 2017 року.
Весілля, вагітність і материнство – ось три періоди, коли забобони стають як ніколи актуальними. Я вже нагло насміхалась і спростовувала пузаті маловірства у своєму попередньому пості, цок-цок сюди. Тепер настала пора післяпологова. Коли малеча нарешті народилась, але треба далі всіма силами замовчувати її існування, щоб не сталося біди. Бу-га-га.
Дано: дитина 1 рік 3 місяці і 20 днів, яка активно ходить рівними поверхнями; мама, яка дозріла до такого роду тусовки; тато, який нарешті вдома на час наших планів; купка друзяк.
Ще з квітня 2015-го дітям більше не виготовляють ті блакитні проїзні документи, які ми мали у свій час. Ага, і вже давно-предавно ніхто не вписує дитятко в паспорт мами чи тата. Тепер найменші громадяни мають справжнісінький біометричний паспорт, щоправда, без відбитків пальців та підпису 🙂
Від серпня 2016 року в людей з львівською пропискою є можливість обрати три варіанти, де буде тусуватись їхнє чадо дошкільного віку. Тобто записати дитьо не в один садок і думати-гадати, чи пройде, а зареєструвати одразу в три ДНЗ і там вже дивитись по ситуації, де більші шанси.
Образливо якось так звучить “малолітньої дитини”, правда? Але це не я придумала. Так воно називається, уявляєте?
“Що, навіть таким маленьким вже треба робити код?”, – питала в мене жіночка, яка стояла позаду в черзі. Дати стовідсоткової гарантії, що цей ідентифікаційний конче потрібен моїй 9-місячній Юстині, я не могла, оскільки половина знайомих зробили закордонний паспорт без нього, а половині сказали принести код. Ну, всьо як завжди… Тому я вирішила все ж спершу відвідати Податкову, аніж потім поїхати виробляти паспорт Юсті і кусати лікті, бо нема ІПН.