На останніх тижнях вагітності вже дуже хотілося пошвидше народити, хоча звідусіль лунало: “відсипайся”, “насолоджуйся спокоєм”, “ще встигнеш, куда спєшить в такой жара” і т. д. Я то всьо прекрасно розуміла, але це нічого не змінювало – хотіла вже нарешті спати на животі і спині, бігати, нагинатися, влазити в щось інше, ніж лосіни, і не ганяти постійно в туалет 🙂
Коли ми нарешті приїхали в рідні стіни разом із тим маленьким згорточком щастя, то раптової ейфорії не настало. Що дивно – навіть не було усвідомлення того, що на мені величезна відповідальність, що я – мама, а поруч, набурмосивши губки, спить наша донька, повноцінна маленька особа. Швидше навпаки – нахлинула глибока депресуха. Уявляєте? На мене навалилась хвиля суму. На мене, вічно таку всю пазітівну і діставучу… Continue reading →
49.83968324.029717