Найпростіше подорожувати з Юстею було тоді, коли вона нічого не їла, крім грудного молока. Дав цицю – і маєш спокій, бо знаєш, шо точно свіже, поживне, тепле.

Коли почався прикорм і я ніяк не могла визначитися, який із видів обрати, то вибиратися в люди було трохи складно. Та все ж, зі собою все одно пюре не возила і намагалась годувати грудьми. Дуже важко мені було звикнути до того, що відтепер потрібно заготовлювати їжу в коробочках і продумувати все.

А потім якось Юстя вже почала їсти те, що і ми. І життя налагодилося. Я точно знала, що в будь-якій кафешці зможу взяти їй якогось рису чи картоплі, м’яска, овочів. Скільки там вони їдять у 8-9 місяців? Як горобчики.

Та все ж, коли ми їхали кудись, де нема цивілізації, то доводилось купувати баночні пюре. Про всяк випадок. Переважно м’ясні. Нічого поганого в баночках не бачу, просто ми купили їх за життя Юсті не більше 15 штук і то “аби було на всякий”, коли кудись їхали. Тобто цілком обходилися без того, що раніше я вважала невід’ємним атрибутом немовлят (як і соску, пляшку та інші штуковини, про які писала тут) – сила реклами!

Баночки чи ні?

Але останнім часом я зацінила таку штуку, як пюре в пакетах із ковпачком. Як кетчуп 🙂 Мені здається, що такі пюрешки зручніші, ніж баночні, бо:

• легші за рахунок упаковки – нема скляної банки;
• менш травматичні для дитини (в аеропорту Анталії Юстина розбила баночку перед чек-іном, було нєловко);
• зручно тримати в маленьких руцях, дитина може самостійно смоктати пюреху звідти;
• не потрібно додатково тащити зі собою ложку і потім її мити;
• можна бавитися корком 🙂

Одне слово, поки не була мамою, то навіть не знала, шо таке існує. Точніше навіть не так: поки не почали їздити часто з дитиною. Воно реально прикольно!

Пюре від Semper

Не знаю, як багато фірм виготовляють такі фруктові смузі та йогурти (до того траплялись на очі лиш Gerber), але хочу вам розповісти детальніше саме про ці “кетчупівки”, бо навряд чи ви про них чули.

Взагалі мене тішить, що домівка Semper – Швеція. Так, на жаль, не Україна, але що вже зробиш. Зазвичай “товари з Європи” відрізняються якістю, тому тут величезний плюс. Класно, що я, живучи у Львові, можу замовити за пристойну ціну таку шведську продукцію з наліпкою-інструкцією українською мовою (що тільки підтверджує, що це не вітчизняна підробка).

Де купити?

Я люблю замовляти в неті, бо не треба бігати з малою магазинами і тащити то все в руках (коли йдеш в магаз, то, зазвичай, купуєш одразу мільйон всього – потрібного негайно і не дуже). Та і в нас на районі мало шо класного продають, тому часто лізу за асортиментом в мережу, щоб не волоктися маршрутками. Є час обдумати покупку, порівняти ціни, розрахуватися карткою. Єдиний недолік – неможливість купити “прям щас”, але то все дрібниці.

Казали добрі люди, що такі пюрехи продають в  “Епіцентрі”. Найпростіше на pampik.com (висилають Новою Поштою – ми обрали такий варіант). А ще підказує Гугл, що на rozetka.com.ua, але той сайт я не дуже люблю. Думаю, популярні дитячі магазини мали б мати такі штуковини, може в “Антошці” є?

Упакування

Упаковки шершаві на дотик, переробляються (тобто можна помити і здати на переробку, чим я останнім часом займаюсь, щоб не забруднювати Львів). Містять традиційних 90 грамів продукції. Середня ціна 35-40 грн (шось можна по акції за 23 грн купити, щось 43).

Кришка кумедна. Як сомбреро. Не одразу зрозуміло, якою стороною закручувати. Юсті це подобається. Якщо навіть не їсть, то хоч бавиться 😂 Вона дуже цікаво закорковується, ніби клешня.

Принцип їдження простий: тягнеш до себе. Чоловік думав, що видавлювати треба. Можна і так, зрештою, але доця зразу зрозуміла 🙂 Вона тримала собі в ручках і смоктала маленькими дозами. Коли наїдалась – віддавала зі словами “нема”.

Пишуть, що зі 6 місяців. Але мало лі шо можуть писати, як от про кенгуру з народження :/

Склад і смак

Зі всіх смаків, які ми з Юстею пробували, найбільше сподобався яблуко-полуниця. Крім того в нашому арсеналі були чорнично-банановий йогурт, а також полуниця-банан, зі смузі – манго з ябком, яблуко-банан.

Між смузі і йогуртом різниця в складі. Наприклад, перші містять фрукти, аскорбінову кислоту та лимонний сік, а другі – ще кукурудзяний крохмаль та термооброблений йогурт.

Більшіcть із них кисленькі, не підсолоджені. Смак правдивий. Колір і консистенція теж, особливо банан (Юстька каже “нанан”).

Я зацінила такі штуки, бо вірю, що вони досить натуральні. Виробник пише, що не використовується цукор, і це важливо, як на мене. Солодкого ми дитині не даємо і не плануємо ще і близько. А фрукти – будь ласка. Навіть якщо таке смузі.

Відколи відкрив треба з’їсти за добу і зберігати при цьому в холодильнику. Нам якось не доводилось, доця майже одразу лопала.

Досить зручно брати зі собою на прогулянку. Або при виїзді “в люди”. А то завжди кидала в останній момент якусь сухом’ятку в торбу чи купляла в магазині традиційно ябка-банани дорогою на маршрутку. Тепер маю і чорничку, і полуничку час від часу. Те, що треба, для лінивої мами. Або навіть тата) Просто в шафі зберігаю собі на чорний день.

Юстині вони смакують. Вона виїдає повністю і просить ще. Знає, де лежать, і показує пальцями зі словами “ням-ням”. Я б сама таке їла, але не під’їдаю дитину))

Ще мене здивувало, що даний виробник робить не лише фруктові пюрехи, але і такі ж штуки з ковпачком, всередині в яких лазанья, до прикладу О_о Може, якось спробую, то вам розповім.

Коротше, якщо ви таке затуркане, як я, і не юзали раніше такі штуковини, то маєте тепер ще одну ідейку для перекусу. На худий кінець 🙂 Мамунця рекомендує)