Позначка: моя історія

Юстя і люкс Укрзалізниці або Як ми їхали нічним потягом до Києва

2 коментарі

Розкажу свої враження від нічного переїзду потягом зі Львова до Києва і назад.
Їздили ми з Юстею туди на деньок, прогулятися, зустрітися з друзями-львів’янами, які тепер живуть у столиці. Ми склали компанію моїй подрузі, але купували квитки пізніше, ніж вона, тому вагони були різні. У мене в пріоритеті були нижні полиці, тому так вийшло. Плюс квитків зі Львова вже не було, тому добре, що коліжанка підказала чарівне слово “Ходорів” – звідти до Києва і зворотньо добратися можна, на відміну від столиці Галичини 🙂 Тобто сідали ми у Львові, але із квитками на станцію раніше.

Continue reading →

Отримала біометричний паспорт

Біометричний і ЦНАП: як я подавала документи на паспорт

18 коментарів

У нашій сім’ї тільки Юстинка від початку 2017-го року мала біометричний паспорт (як ми виготовляли цей дитячий документ у деталях читайте тут). Ми ж із чоловіком не спішили, як і всі. Я навіть заповнювала анкету для австрійської візи в той день, коли Європарламент проголосував за безвізовий режим для українців! І йшла купувати страхівку…

Continue reading →

11 фактів про грудне вигодовування, яких я не знала, поки не стала мамою

8 коментарів

1. Дитина на грудному вигодовуванні їсть лише мамине молочко до шести місяців. Ніяких кашок і пляшечок (хіба якщо зціджуватись). Ніякої водички. Тільки груди. Через це маму грудничка важко відлучити від дитинки довше, ніж на 2 години (в когось на годину, а в когось на 40 хв.), бо буде плач – гіркий і пронизливий, з надривами і сльозами. А коли з’явиться мама, то дитинка може не одразу навіть взяти груди, – спочатку доведеться її заспокоїти. Інакше буде “плач в сосок” – ти прикладаєш, а немовлятко не смокче, тільки гучно ревить тобі в грудку з широко роззявленим ротом. Саме тому, як на мене, варто пропускати в усіляких чергах мам-годувальниць, якщо вони про це просять *то я з гіркого досвіду кажу – тиць-тидиць про соцвиплати*.

Continue reading →

Моя слінгоісторія або Все про слінги та їх види

6 коментарів

СЗК, СШ, ХНК, ХПК, ТТХ, ребозо, май або фаст-слінг і т. д. – ще 6 місяців тому мені були незнайомими всі ці слова. Звісно, я дізналася все не одразу. Та і досі багато чого не знаю. Але розповім, з чого все починалося і як є зараз. Continue reading →

Про “вихід в люди” з грудничком

8 коментарів

Мабуть, більшість вагітних жінок навіть не здогадується, що чекає їх після народження первістка. Батьки з досвідом постійно повторюють про відсутність сну та втому, але забувають попередити про важливіше – соціальну відчуженість. І як би хто не старався не бути занудою і максимально виходити у світ з немовлям, це не так легко, як собі уявляєш напередодні. Continue reading →

Мої пологи (Львів, вул. Рапопорта)

7 коментарів

Історій про кульмінацію і розв’язку дев’яти місяців є достатньо. Але хочу зосередити вашу увагу на дрібницях, на всьому тому, що мені було цікаво знати.

Почну з того, що наш намір народжувати без домовленостей лякав майже кожного, хто насмілювався питатись, в кого я планую родити. Мене і відмовляли, і лякали, і просто мовчали у відповідь, але дивились як на пришелепкувату. Чому ми так вирішили? Насамперед тому, що в мене нема коліжанки-гінеколога, яку я давно знаю і яка б могла прийняти пологи. А домовлятись із незнайомою тіткою чи дядьком, щоб провести з нею/ним кілька годин у палаті не бачу змісту. Бо що черговий лікар, що та людина “за домовленістю” однаково не є мені близькими і нічого про мене не знають. А все, що треба, є в обмінний карті (за умови успішної вагітності). Плюс до того всього – ми не збирались платити за пологи. Трохи було хвилююче, бо я замість того, щоб думати про спокійне та легке народження свого нащадка, думала про те, як втиратиму носа всім, хто хотітиме хабар.
Continue reading →