Олеся ще не народилась, а я вже знала, що не буду бавитися з блендерами та кашками цього разу. Мені дуже імпонує, коли не паришся і не готуєш нічого окремо. Коли всі їдять щось нормальне, здорове, поживне і дитині воно перепадає. Так і сім’я не дуже погано харчується, і немовля щасливе. Тому сьогодні розповім про наш досвід педприкорму з Олесею.

Я вже раніше писала в статті про Юстинчин прикорм, що воно таке той педагогічний прикорм, адже Юстя почала з нами їсти все з 10 місяців (до того я пробувала варити кабачки, броколі, запарювати кашки, як більшість батьків). Зараз простими словами повторю, що це.

Педагогічний (не педіатричний!) прикорм – це коли дитину знайомлять з їжею за допомогою мікродоз того, що їдять батьки. Тобто дають дегустувати зі своєї тарілки малюсінькі шматочки. І солене, і зі спеціями. Коли дитина отримує мікроскопічну порцію – одну рисинку, шматок м’яса з котлети, цяточку морквинки. Запиває грудним молоком і йде тусити, наприклад, на підлогу.

Для мене це просто ідеальний рецепт, адже я не уявляю собі, як то вимірювати порції дитині та заглядати в таблиці. Юстина хоч і їла пюреподібне на початку, але я не вводила продукти поступово, як книжка пише, а давала все, що мені хотілося і коли хотілося. Тобто традиційного педіатричного прикорму в нас так і не було з жодною дитиною. Як наслідок – Юстя швидко навчилась жувати та їсти самотужки. Я фактично її не годувала. Ось тут у відео їй 1 рік і вона їсть сама виделкою:

А тут 1 рік та 2 місяці і ложка (з того часу я вже зовсім не годувала її, сама їла!):

Одне слово, я мама лінива та дуже зайнята (тут посилання на статтю про мою майстерню Rybcya, як одну зі зайнятостей), тому з Олесею обрала ще простіший варіант – нікуди не поспішати.

З чого почати педприкорм?

Чесно кажучи, не думала, що буду знайомити з їжею Олесю рівно в 6 місяців. Юстя почала їсти щось у 7 місяців, тож з молодшою не спішила. Але не так сталось, як гадалося 😁 Наша Олесьовська наполегливо показувала, що хоче спробувати теж. Завмирала, товкла руками і ногами, тряслась і видавала звуки (ніби “дааайте”), а потім руками загрібала і тащила в рот одне за другим. Це трапилося якраз у 6 місяців. Із того часу вона з нами їсть. Але цілком може бути, що ваша дитина почне проявляти всі ознаки значно пізніше. Значно пізніше. Так. До року прикорм має ознайомчу мету і грудне вигодовування лишається в пріоритеті. Не намагайтесь напхати дитину їжею з перших днів прикорму. Якщо нема проблем із вагою, то спокійно собі цицяйтесь і все.

Які ознаки готовності?

Зазвичай такі:
– вік 6 місяців і більше
– харчовий інтерес
– відсутність виштовхувального рефлексу
– вміння відмовитися від їжі
– сидіння без опори
– наявність зуба

Не всі вони обов’язкові, звісно. Але є ключові: вік 6+ місяців (бо до цього часу дітям на ГВ нічогісінько не треба пропонувати, навіть воду) та бажання їсти.

На момент 6 місяців Олеся ще і близько не сиділа, а також не мала зубів, але: проявлявся харчовий інтерес, був відсутній виштовхувальний рефлекс (коли язиком випихає з рота все) і за певний час вона навчилась відвертатися та затулятися руками, якщо щось їй не смакувало.

перша дегустація їжі

Почали ми з рисинки. Дала їй в рот і вона ганяла по ротовій порожнині, перетираючи яснами. Ось так виглядало (другий день прикорму):

Також старалась брати Олесю до себе за стіл, так вона була повноцінним членом нашої трапези (третій день дегустації):

Олеся завше ретельно оглядала, що їй пропонують, і вже тоді тягнула в рот. При чому з такою силою, ніби нікому не віддасть! Вона розрізняла, що то їжа. Знала, що вона буде мати певний смак і що її треба буде перетирати яснами.

Чи давилась Олеся шматочками?

Звичайно! Не раз. Але мене це не лякало, бо то природно. Головне мати все під контролем. Я старалась показувати їй, як жувати, промовляючи “ням-ням-ням” і демонструючи, як працює моя щелепа. Може ви здивуєтеся, але це допомагало і дитина переставали кашляти, починаючи жування.

Також були моменти, що вона напівлежала в кріселку та їла і при цьому починала давитися (через це і не дуже толерується прикорм для дітей, що самостійно не сидять, як і автокрісла та лежачі положення під час їжі). Тут важливо було швидко відстібнути її (я в кріслі ременями завше зачіпляю) і витягнути з кріселка. Пару разів блювала тим, що “пішло не туди”. Але порції в педприкормі настільки малюсінькі, що вдавитися ними непросто. Та і перетравлюються мікродози краще, навіть якщо зле пережовані. Дуже швидко вона навчилась справлятися з ними.

Скільки давали їжі за один прийом?

Існує правило “3 по 3”: три мікродози трьох різних продуктів за раз. Наприклад, їмо зупу з Юстею, отже, Олесі перепадає цяточка моркви, цяточка картоплі і цяточка м’яска. Їмо кус-кус, гречку, рис, булгур та ін. крупи – даю одну крупинку. Їмо рибку – даю рибку. Їмо салат – даю дрібку м’якоті помідора, трохи авокадо і малюсінький шматок огірка. І так далі.

Насправді, нам не дуже довго вдалося притримуватися цього правила. Олеся топтала все, як навіжена 😂 Відповідно було значно більше, ніж 3 продукти. І самі шматки росли в розмірі з дня на день. Їй дуже подобалося гризти яснами грейпфрут, наприклад. Багато кого здивувало це в сторі))

Чи давати солене, смажене?

Так, ми давали все, що їмо самі, проте: з котлети виколупували серединку без скоринки, від макарона відщіпували шматок, давали посьорбати трохи зупи. Ніхто окремо не готував, ніхто не їв несоленого. Олеся пробувала нашу їжу, звичайну смачну їжу (крім шкідливих продуктів – вони теж трапляються, на жаль).

А вода?

Найкраще запивати все грудьми, а з водою знайомити потроху після 6 місяців. Але тут теж наша Олеся дивує: вона накидається на скляночку, як голодний тигр. І тримає її руками, ковтає, розливає… Обожнює воду. Проте мушу таки відзначити: дуже швидко вона навчилась пити плюс-мінус акуратно, коли стаканчик їй видавати порційно. Воду любить дуже! Але цицею все одно запиває і йде тусіть) Циця форева!

З чого давати воду?

Не зі соски, звісно!) Наші діти не знають, що таке пляшка зі соскою, оскільки ми не толеруємо таких речей на грудному вигодовуванні. Ми давали зі звичайної маленької скляночки-рюмочки. На цьому відео п’є досить спокійно і гарно ковтає, проте зазвичай вона просто шалено реагує на воду, прямо пищить від радості і дригається:

Зараз вже перейшла на більший левел (їй 9 місяців) – звичайне горня.

Просто тримаємо в руках і нахиляємо трішки, щоб вода торкнулась відкритого ротика Олесі. Далі вона відчуває і починає ковтати. Спочатку ковтала один раз і тішилась, тепер кілька ковтків одразу робить. Головне не перехиляти засильно. Просто ледь-ледь торкнутися рідиною губ.

З трубочки в такому віці ще не п’ють, та і трубочка – це теж річ “каварна”. З непроливайки рано. Моршинська спортик – єєєс! З ложки? Можна, але то довго.

Як із каканням? Чи перетравлюється все?

Олеся часто какає. Наразі какулі не дуже смердять, бо вона хоч і їсть, але не так вже й багато. Час від часу в них трапляються шматочки їжі – вона не надто досконало ще вміє жувати. Вчиться!) Але запорів ніяких не було.

Як з алергіями?

Спершу хотіла написати, що не було в нас жодного разу алергій: ні в мене, ні в чоловіка, ні в Юсті. Але поки писала цей пост, то Олесю чимось обсипало)) Не знаю, чим, бо вона дегустує дуже багато їжі зараз. Це міг бути абрикос. А міг бути не абрикос. Пройшло за 2 дні.

Чи маємо окремий посуд для прикорму?

Ні, не маємо. Олеся наразі їсть або з рук (свої чи моїх), або з моєї виделки. Так, я не обмовилась, із виделки. Наколюю їй маленький шматок і вона без поранень ротової порожнини з неї їсть. Якщо є ложка, то звичайна металева, а не спеціальна дитяча.

Після Юсті лишився пластмасовий посуд, але поки в ньому потреби не було. Згодом почне їсти повністю сама, тоді і видам. Наразі сидить на колінцях і тягнеться руками в тарілку.  Зараз особливо хоче брати все сама. Але я стараюся, щоб акуратно відбувалось все, бо не дуже люблю прибирати (і так є що прибирати!). Тобто їжею вона не бавиться.

Висновки

Зараз Олесі майже 9 місяців і вона буде кричати, якщо їй не дати щось погризти. Любить шматок моркви товкти, як прорізувач. Яблуко шматком (тут головне не відкусити великий). Хлібець. Огірок. Помідор. Та багато чого вона любить! На щастя, ми їмо нормальну їжу, то й Олесі перепадає. Вона не їсть гігантські порції, а так собі, дзьобає з нами, п’є і шурує на підлогу.

Пюре планую використовувати лише у випадку, коли нема що більше дати поїсти, коли ми в дорозі і треба щось купити негайно (пауч-упаковки чи скляні банки). Поки що вона лиш один раз таке їла, коли ми їздили на озеро, – була в шоці))

Не знаю, що ще можна розказати 🙂 Мені дуже зручно, коли дитині окремо не готуєш, дуже легко поїсти спокійно самій, поки вона жує шматочки, і я готова відповісти на ваші питання, якщо такі виникли)

фідбек та посилання

А якщо питань нема, то не забудьте про лайки. Це своєрідна подяка за мою роботу 😉

Раджу також почитати статтю колеги-блогера про педагогічний прикорм ось тут: http://zrostayemo.com/pedahohichnyj-prykorm/

І підписуйтесь на Мамунцю в соцмережах:

• facebook.com/mamuncya
• instagram.com/mamuncya
• youtube.com/Мамунця