У цій статті я розповім про свою першу спробу здачі практичного іспиту з водіння в Сервісному центрі МВС на вул. Данила Апостола у Львові. Спойлер: провальний. Було аж 5 помилок, хоча я йшла здавати з впевненістю, що здам))

Перед іспитом

У мене був талончик на 11:00. Ми перед іспитом ще раз проїхали маршрутом з інструктором, попаркувалися всюди, де можна, обговорили нюанси. Тоді я заїхала в арку (це дворик Сервісного центру, де майданчик з естакадою) і я там стала між машинами гарненько.

Обійшла цю всю будівлю, зайшла в головний вхід, вийшла 3 поверх. Людей було ще більше, ніж тоді, коли я здавала теорію. А я думала, що то було багато)) Всі сиділи і стояли в коридорі. Підійшла до віконця, сказала, що маю талончик, інстуктора і маю свою машину для здачі. У мене взяли довідку та талончик, спитали назву автошколи і сказали почекати.

Через хвилин 15 викликали до віконця й інспектор (який потім до нас і спустився), сказав йти на майданчик.

– Підкажіть, де саме?

– Там, де майданчик, – відповів, ніби я тут живу 🤣

– Де естакада? – перепитую, бо може тут ще якісь є, територія велика, раптом я не там буду його чекати.

– Так.

Спустилися ми з інстуктором туди і ще хвилин 20 чекали на майданчику невідомо чого. Кожна людина, яка йшла, мені здавалась інспектором, і я ловила їхні погляди. Але ні))

Потім врешті інспектор з’явився на горизонті, ще покурив, випив каву, з кимось поговорив по телефону, покликав до себе мого інструктора і аж тоді підійшов до мене.

Початок іспиту

Інспектор сказав інструктору виїхати з паркомісця і поставити машину рівно до виїзду, хоча я без проблем це могла зробити сама. Він ще додав щось типу “ну не буде вона звідси виїжджати” (з цієї фрази смішно, бо на Курмановича потім я виїжджала з гіршої ситуації і там його ніц не стрімало). Тоді інспектор сів поруч із водієм зі словами до мене “сідайте”. Думаю: “Певно треба ще десь під’їхати”. І сіла на заднє сидіння, адже два передніх були зайняті. Він почав сміятися, що так іспит не вийде здати, якщо сидіти ззаду)) Відповіла йому з усмішкою, що неправильно зрозуміла, але потім собі проаналізувала, що тут він вже мені дав знак, що я не здам. Чи не варто робити таких висновків?)

Сіла за кермо, включили відеозапис на реєстраторі, озвучили моє прізвище та ім’я, марку автомобіля, я все відрегулювала, дзеркала також, хоча вони вже були під мене (то все час, на іспит виділяється 20 хвилин зараз, тож важливо не спішити всюююди, де можна).

Інспектор сказав, що буде в процесі озвучувати маршрут. Я попросила ознайомити хоча б приблизно, перш ніж почати рух, і він після цього зорієнтував. Він ж мав апріорі озвучити його, без мого прохання, правильно?)

– Бордюр з якої сторони? – питаю, бо ми стоїмо посеред майданчика.

– А в Україні який рух? – відповідає інспектор завуальовано.

– Гаразд, зрозуміло, отже, включаю лівий покажчик, – роблю висновок, хоча він міг просто сказати, що бордюр праворуч.

– Все вірно, – каже інспектор, маючи на увазі “правильно” (тут вже доколупуюся я ггг). На цьому моменті він усвідомив, що я шарю.

Поїхали!

Виїхала з арки, тоді повернула праворуч, на пішохідному хтось йшов, я зупинилась і… Заглохла. Боже, це було так тупо! Чого на рівному місці глохнути?) Я вже давно не глохну. Інспектор все озвучував: “Пані Маріанна зупинила роботу двигуна”. Я думала, що буду хвилюватися від тих всіх зауважень у процесі, але було інакше. Не хвилювання, а якась злість. Швидко завела двигун і рушила далі, нікого не затримала, тож це не зарахували помилкою (але я не знала до кінця іспиту цього).

Далі ми поїхали в напрямку вулиці Північної, це та вулиця, де колись були гонки. Проїхали переїзд (там знака STOP нема, лише розмітка, тож зупинятися не треба, не наплутайте, це типовий затуп на тому місці). Далі почалися хаотично припарковані машини поруч зі суцільними. Я їх всіх об’їжала з покажчиками, само собою. Туди-сюди.

При в’їзді на Північну (там з однієї смуги стає дві після повороту) перелаштувалась у правий ряд без покажчика. Казав потім інспектор, що це не помилка, але допоможе іншим зрозуміти мої дії, тож можу тут показати правий, не завадить.

Далі на Т-подібному перехресті треба було зробити розворот. Зайняла крайню ліву смугу, перейшла на першу і гарненько розвернулась, але при цьому інспектор “обережно, на свою смугу”, хоча я на свою і в’їхала. Інспектор цілий час мені казав “обережно, Маріанно!” і шось у тому дусі, доводилось відповідати “я контролюю ситуацію, все ок”. У мене склалось таке враження, що йому всюди всьо було не те 🙈 Хоча нічого такого не відбувалось.

Перша помилка

На повороті з Північної прямо на куті стояла автівка, я її гарненько об’їхала, включивши покажчики. Тут зловила першу помилку. Виявляється, я включила двічі правий покажчик. Як так вийшло? Поняття не маю. Цю помилку догнала лише тоді, коли іспит завершився й інструктор пояснив, як я помилилась. Я не зрозуміла, що ж я там не так включила. Була впевнена, що лівий і правий, як має бути. А вийшло двічі правий. Ппц просто. Тобто це було несвідомо. Дурна помилка.

Далі ще перед переїздом хтось здавав на вантажній автівці іспит і включив задній хід. Я під’їхала і зупинилась, інспектор знову почав кіпішувати “обережно”, хоча відстань була достатньою і я взагалі хотіла її об’їхати. Об’їжджаючи ту всю колєйку машин треба було мати постійно ввімкнений лівий покажчик, аж поки не будеш мати наміру вернутися. А там вічно хтось стоїть.

Друга помилка

Далі пішохідний перехід біля Сервісного центру і моя друга помилка. Пішохід стояв збоку, не на початку переходу, недалеко від нього, втикав у телефон. В один момент розвертається в сторону переходу (я в цей момент якраз проїжджаю) і в мене виринає думка “зараз скажуть, що я не пропустила пішохода”. Гальмую. Мій капот вже на краю пішохідного. Пішохід такий “о, може то перейти, раз вже так?”. Я озвучую “треба було їхати, тоді б не було помилки”. Інспектор каже, що тоді я б не пропустила пішохода, тому то теж би була помилка 🤣

– Але він не збирався йти.

– Збирався.

– Дивився в телефон.

– Та ні, збирався.

Не перепреш))

Далі знову купа припаркованих машин, ще зустрічна. Пропускаю, об’їжджаю з покажчиками, як книжка пише. Тоді на виїжджаємо на Курмановича і я в передчутті паркування.

Паркування і третя помилка

На диво, всі паралельні парковки ми проїжджаємо мовчки і я вже на мить думаю “невже пощастить, як і деяким, не паркуватися взагалі?”. Але ні, на передостанній перпендикулярній інструктор озвучує:

– Крайнє праве місце.

Я пригальмовую, переходжу на першу, включаю покажчик, беру радіус і заїжджаю на паркомісце. У дзеркалах бачу, що дуже впритик, так ніби колесо може трішки торкатися лінії, і, начитавшись порад інших, вирішую пересвідчитися, чи не стою я міліметр на лінії 😅 Питаю:

– Можу відчинити двері, аби глянути, чи все ок, і тоді повідомити “я запаркувалась”?

– Якщо це не суперечить правилам.

Розумію, що автівка не поїде, що я нікому не перешкоджаю. Ледь відчиняю двері, міцно тримаючи ногу на гальмі і чую, що зловила третю помилку. Ручник! Навіть якщо не виходжу з машини, навіть якщо відчиняю двері зовсім трішки, навіть якщо контролюю свою ногу і вона не дьоргає. Ручник! А в мене нога на гальмі і нейтральна 🙈 Це я добре запам’ятаю, звісно, бо сама собі таку помилку захотіла зловити.

Процитую чек-лист:

“5.2. Відкрив двері ТЗ, створив перешкоду іншим учасникам руху або залишив ТЗ, не переконавшись, що самостійний рух ТЗ неможливий”.

Я переконалась, що рух неможливий, але правильно все ж було поставити на ручник. А раптом нога дьоргне?

Казав, що можу оскаржувати цю помилку, бо я дискутувала стосовно того, але все ж згідна. Люди різні бувають, ноги різні бувають, треба ручник.

Четверта помилка

Далі виїзд заднім ходом із паркомісця на вулицю. Всі дзеркала глянула, машин нема, покажчик є, викручувати починаю швидше, бо маю куди носом наліво сунутися, викручую, щоб спокійно виїхати, як і завжди тут виїжджали, і… “Пані Маріанно, обережно, виїзд на зустрічну, це помилка!”. Мій зад виступив на зустрічну. Там всі так виїжджають, деколи навіть так, що інші машини пропускати мають того, хто виїжджає. Окей, лузер так лузер)

П’ята помилка

І щоб добити:

– Запаркуйтесь ще в крайнє ліве паркомісце на наступній парковці.

Знову заїжджаю ок і знову трабл із виїздом, бо коли в тебе зліва бордюр, то ти викручувати почнеш значно пізніше, ніж на попередній парковці. Це була п’ята помилка, бо я знову виїхала задом на переривчасту розмітку і зад машини трохи виліз на зустрічну. Він знову емоційно відреагував, ніби щось страшне має статися, я в поспіху включаю першу, щоб пошвидше вирулити звідти і… Впираюся колесом у бордюр, бо ще недостатньо здала назад, хоча вже була на розмітці. Це було епічно, бо я ще так ніколи не чудила при виїзді. Якби він мене не квапив, то цього б не трапилося.

– Вертайтесь на паркомісце, ви затримуєте інших!

– Я зараз швидко виїду, в цьому нема змісту, – і за другим разом нормально виїжджаю. Нащо мені вертатися на паркомісце? Щоб ще якісь помарки приписати?))

Повернення на майданчик

Далі кільце і повернення на майданчик. При повороті праворуч із Курмановича знову був невеликий кіпіш і мої заскпокоєння “я все контролюю і я вписалась у поворот”.

На майданчику вже не питала, з якого боку бордюр, припаркувалась біля уявного праворуч, не забувши включити покажчик. І завершила іспит.

Дискусії на камеру

Ми ще довго обговорювали на камеру всі можливі зауваження, дискутували. На спірні питання інспектор казав “можете оскаржувати”. Думаю, якщо вони потім дивилися це відео, то були афігєвші, бо я не боялась казати інспектору, як є)) Також він дозволив інструктору прокоментувати, як він все бачить, чи згідний, і це мені сподобалося. Після слів інструктора вияснили, що п’ята помилка під питанням, адже машина така, що звідти так не виїдеш, кермо не до кінця викручується. Але це мені б не допомогло, бо можна лише 3 помилки.

Похвалив їзду і попрощалися

– Але їхали ви технічно добре! Ви просто поспішаєте, – казав інспектор.

А я навпаки відчуваю, що повзла, як черепаха, на другій, на третю не переходила навіть. Хоча якби швидкість була ще менша, то б на всякий випадок пригальмувала заздалегідь перед пішохідним і уникнула цієї помилки. Решту помилок були несвідомими. Тож добре собі запам’ятайте: треба дуже і дуже повільно їхати. Повільніше, ніж повільно.

Вже на вулиці інспектор каже “записуйтесь ввечері або в суботу“, тоді менше людей і машин, бо в будні зранку тут трешачок. От за цю пораду вдячна. Хоча я не можу в суботу, а ввечері найпізніше було 15:45. Виявляється, всі ті, хто здає сам, після 16:00 тут тусять. Не знала цього правила, це вже читачі розказали.Я була впевнена, що здам. Так тому інспектору і сказала. І сказала, що він прискіпливий 🙂 Він не погодився))

Як вам історія?

Так я не здала іспит з першого разу, але зробила конкретні висновки для наступної спроби. Сподіваюсь, вам буде помічним. На практичному іспиті має бути академічна їзда! Але цікаво також почути вашу думку: як вам зауваження і помилки?)

Наступного разу розповім свою успішну історію здачі, адже з другої спроби я таки отримала права. І їхала додому зі Сервісного центру МВС вже на машині. Там був інший інспектор.

Підписуйтесь!

А поки підписуйтесь на Мамунцю всюди, де можна)) І дякую, що дочитали до кінця.