Найпростіше подорожувати з Юстею було тоді, коли вона нічого не їла, крім грудного молока. Дав цицю – і маєш спокій, бо знаєш, шо точно свіже, поживне, тепле.
Коли почався прикорм і я ніяк не могла визначитися, який із видів обрати, то вибиратися в люди було трохи складно. Та все ж, зі собою все одно пюре не возила і намагалась годувати грудьми. Дуже важко мені було звикнути до того, що відтепер потрібно заготовлювати їжу в коробочках і продумувати все.
Є кілька добровільних, примусових і дурильних методів, щоб дати дитині ліки. Скажу чесно, що донедавна я не дуже переймалася тим, чи проковтне малеча, чи не сприйме якусь дозу. Могла пропускати прийоми, бо бачила, що діла з того не буде, ліпше не мучити ні себе, ні дитинча.
Сама назва книжки вже спонукає розгорнути її якнайшвидше: як ж то так, жучок свої цятки погубив? Яким дивом? Є варіанти?))
Форум у розпалі! І в розпалі мої огляди божественних книг для діток. У попередньому дописі ми з доцею читали 5 її улюблених книг, загортаних туди-сюди в пух і прах. Сьогодні зупинимось на зимовій книжці мого улюбленого видавництва – “Білі мухи” від ВСЛ.
Книги – це любов. Мені здається, що всі дітки люблять книжки. Якщо раптом малий круть-верть кілька хвилин мовчки сидить на одному місці, то, швидше всього, в руках джерело знань.
З Юстинкою було так від самого початку. Спершу вона, як і всі діти, періодично гризла граніт науки в прямому сенсі слова, але потім навчилась сумлінно і зосереджено розглядати малюнки, гортаючи сторінки.