Про грудне вигодовування на хлопський розум

Світ грудного вигодовування (в мамських колах просто ГВ) – він такий дивний. Я нічого не читала про ГВ до пологів, бо думала, наївна, що за все подбала природа. Що це просто, як пачка Yupi, – “проста дабавь вади” 🙂 Що дитина сама знає, як їсти, і що молоко точно буде, якщо себе налаштувати позитивно *зара в мене полетять помідори від тих, у кого з ГВ не склалося, ааа*.
Якщо з останнім я майже не прогадала, то зі всім решта трохи помилилась. Хоча в малят і розвинений смоктальний рефлекс, їм потрібна допомога. Бо вони, як малюсінькі хробачки, такі ще безсилі і немічні.

Вперше Юстину приклали до грудей одразу після пологів. Ну як одразу. Після того, як мене зашили, а її поміряли, одягнули і т. д. Саме на цей момент припали пологи в сусідньому родзалі, тому нас лишили з чоловіком і дитиною сам на сам (санітарку я не рахую). Довелось чекати повернення акушерки, аби якось неправильно не прикласти мацьопочку.

Continue reading

Ми вдома: як це було?

На останніх тижнях вагітності вже дуже хотілося пошвидше народити, хоча звідусіль лунало: “відсипайся”, “насолоджуйся спокоєм”, “ще встигнеш, куда спєшить в такой жара” і т. д. Я то всьо прекрасно розуміла, але це нічого не змінювало – хотіла вже нарешті спати на животі і спині, бігати, нагинатися, влазити в щось інше, ніж лосіни, і не ганяти постійно в туалет 🙂

Коли ми нарешті приїхали в рідні стіни разом із тим маленьким згорточком щастя, то раптової ейфорії не настало. Що дивно – навіть не було усвідомлення того, що на мені величезна відповідальність, що я – мама, а поруч, набурмосивши губки, спить наша донька, повноцінна маленька особа. Швидше навпаки – нахлинула глибока депресуха. Уявляєте? На мене навалилась хвиля суму. На мене, вічно таку всю пазітівну і діставучу… Continue reading

Життя до виписки або чим ми займались в пологовому

Після пологів в Україні породіль тримають в межах роддому приблизно три доби (за умови успішного природного народження дитинки). Якщо відбувався кесарів розтин, то наче шість. Нас із Юстьою виписали на 4-ту добу (поступили в суботу ввечері – ніч пологів – неділя – ніч – понеділок – ніч – вівторок – ніч – виписка в середу). Як то все було? Зараз розповім, вмощуйтесь 😉

Юстинку, яка так-сяк поцьмакала молозиво і заснула, поклали мені на живіт і ми виїхали в порожній темний коридор. Була десь 3:00 ночі, тож довелось довго чекати ліфт, оскільки медсестра на нижньому поверсі не чула, як їй дзвонили. Звісно, такої глибокої нічки вона вже спала і коли її нарешті розбудили, то аж ніяк не поспішала прокидатись, а заспано човгала назустріч нам, ледь розплющивши очі. Continue reading

Мої пологи (Львів, вул. Рапопорта)

Історій про кульмінацію і розв’язку дев’яти місяців є достатньо. Але хочу зосередити вашу увагу на дрібницях, на всьому тому, що мені було цікаво знати.

Почну з того, що наш намір народжувати без домовленостей лякав майже кожного, хто насмілювався питатись, в кого я планую родити. Мене і відмовляли, і лякали, і просто мовчали у відповідь, але дивились як на пришелепкувату. Чому ми так вирішили? Насамперед тому, що в мене нема коліжанки-гінеколога, яку я давно знаю і яка б могла прийняти пологи. А домовлятись із незнайомою тіткою чи дядьком, щоб провести з нею/ним кілька годин у палаті не бачу змісту. Бо що черговий лікар, що та людина “за домовленістю” однаково не є мені близькими і нічого про мене не знають. А все, що треба, є в обмінний карті (за умови успішної вагітності). Плюс до того всього – ми не збирались платити за пологи. Трохи було хвилююче, бо я замість того, щоб думати про спокійне та легке народження свого нащадка, думала про те, як втиратиму носа всім, хто хотітиме хабар.
Continue reading

Пакети в пологовий: що брала і що знадобилося (відео)

Українських відео такого профілю на просторах інтернету катастрофічно мало, тому вирішила зняти своє, хоч і не маю навиків відеоблогерства. Насамперед, хотіла допомогти львів’янкам, які планують народжувати на Рапопорта (Джамбула).

Готувалася за списком, який видають у жіночій консультації біля цього пологового будинку. Увесь перелік необхідних речей і витрачені кошти шукайте нижче!

Багато чого з цього списку не пригодилося, тому після пологів я зняла ще одне відео, в якому розповіла, що дійсно варто брати:

Приміточка: не обов’язково все пакувати в пакети, як переважно зазначають всюди. Зі мною в палаті була жінка, яка всі свої речі мала у валізі і нічого їй не сказали, хоч і був карантин.

Continue reading

Тиждень за тижнем: моя історія вагітності

Нам дуже пощастило жити в період стрімкого розвитку блогерства: писанина в соцмережах, відеоролики і персональні канали на YouTube, форуми і т. і. – все це допомагає не вмерти від нєдаумєнія під час вагітності. Якби не можливість висловити свої думки в мережі, цей період був би переповненим несподіванками для мене. Або ж довелось би постійно закидати питаннями лікаря, що я не надто люблю робити. Хоча, перш ніж лізти, як казав один мій викладач, у “велику помийну яму” за пошуком відповідей на питання, закарбуйте собі в пам’яті: поради інтернет-експертів не претендують на істину. Інакше можна такеее начитатися, що мамадарагая. Я робила так: якщо мене щось боліло і відповідь гуглилась на кшталт “не переживайте, так буває”, то такий расклад сабитій мене влаштовував. Якщо ж писали щось страшне, то зупинялась на думці “ніц вони не знають в тім тирнеті” 😂 Підсумуємо мої відчуття та болячки за 39 із половиною тижнів. Підготуйте попкорн, бо многабукаф. Поїхали!

Continue reading