Були на вихідних у Винниках у відпочинковому комплексі Palmira Resort. Ми шукали щось бюджетне і пристойне. Перелазила всіма сайтами, де писали підбірку озер для купання у 2020 році (до слова, маю крутий список з актуальними цінами та лінками тут), і цей варіант здавався найбільш привабливим, бо:
Та і взагалі досить симпатично все виглядало на фото.
А тепер перейдемо до вражень та фотографій звідти, бо це був ліричний відступ!
Напишу маршрут та основні моменти нашого Закарпаття-туру, з якого Юстя їхала і ридала “хочу ще мандрувати, не хочу додому” 😂
Виїжджали зі Львова в напрямку Турки. Дивилися по ситуації, щоб діти максимально спали в дорозі. У нас було дві машини, в яких аж 5 дітей, тож пазли мали складатися добряче.
На картах Google відкрили собі геолокацію на найближчих 3 дні (знали, що там є така опція, щоб вказати скільки годин чи днів люди мають доступ до твого розташування?) і перші кілька годин бачили один одного, не зідзвонюючись.
Якщо в поїздці є 9 діб, то мені треба взяти чистих речей так, щоб вистачило на 4. Тобто шмоток має бути вдвічі менше, ніж днів. Це моє золоте правило, яким я почала користуватися всього лиш рік тому, коли вперше полетіла з ручною поклажею відпочивати на Мадейру (клацайте і читайте). Так, з дитиною і без багажу, ви все правильно зрозуміли. І, як виявилося, без валіз подорожувати в сто разів краще! Бо ти не прив’язаний до чекання і все маєш зі собою. Просто треба було одразу прати те, що забруднилось.
Раніше розповідала про нашу мандрівку з донькою потягами Інтерсіті до Кракова. Оскільки часто питаєтесь, як ми купували квитки, то вирішила виокремити пост для цього, щоб показати покроково цю процедуру.
Одного зимового вечора в нашій квартирі була невелика метушня – чоловік разом із хресною нашої майже дворічної донечки збиралися на найвищу вершину Львівщини і шукали по закутках дому спорядження. А я, як всі нормальні мами, мала лишитися з доцею вдома і чекати їх приїзду, помішуючи вечерю. Напередодні поїздки ввечері без задньої думки дзвоню до своєї мами, аби спитати, чи не знає вона, де лежать бахіли, і чую у відповідь:
– А ви як, їдете?
– Ми з Юстинкою? А що, можна?))
– Їдьте, знайдемо для вас місце в автобусі, а потім я з внуцею побуду, поки ви підніметесь і спуститесь.
Мюнхен! Я вже втретє в цьому місті, але один раз можна не рахувати, бо була сильна злива, а ми їхали транзитом, і щоб не мокнути чкурнули в термальні басейни за містом, де чудово покупалися під шум дощу. До речі, рекомендую – Erding Therme.
Але з Юстею і Петриком у це німецьке місто ми завітали дебютно, тому ходили ним теж, як вперше. У нас була доба до наступного літака, тож гріх було цим не скористатися.
Як я вже згадувала на сторінці Facebook, на острів Мадейра, що розташований в Атлантичному океані і належить Португалії, летіти нам потрібно було трьома літаками: спершу зі Львова до Києва, тоді одразу пересадка на Мюнхен, ночівля там у готелі і літачок до Фуншалу (столиця острова Мадейра) наступного дня.
Нам випала нагода полетіти на острів “вічної весни” в грудні 2017 року. Відмовитися від такої пропозиції було важко, погодьтесь 🙂 Тим більше, що там нас чекала довгожданна зустріч тестя зі зятем та дідуся з внучкою. Вперше Юстя мала побачитися з моїм татом, як і чоловік. Одразу попереджаю: багатьох цифр я вам не скажу, хоч ви, мабуть, найбільше їх хочете почути. Не скажу не тому, що не хочу, а тому, що не знаю, скільки що коштує.
Коли я дізналась, що в нас не буде багажу, то подумала “оце виклик!”. Але, як показала практика, 7 кг ручної поклажі (в економ-класі Міжнародних Авіаліній України) на людину вистачає з головою для того, аби поїхати на острів “вічної весни”. Йде мова про португальський острів Мадейра, що в Атлантичному океані. Літали ми туди 20-29 грудня і температура повітря була +18…+21 та сонячно, хоча прогноз обіцяв менше і дощі. Доці 1 рік 10 місяців. Основна мета поїздки – походи горами острова.
Розкажу свої враження від нічного переїзду потягом зі Львова до Києва і назад.
Їздили ми з Юстею туди на деньок, прогулятися, зустрітися з друзями-львів’янами, які тепер живуть у столиці. Ми склали компанію моїй подрузі, але купували квитки пізніше, ніж вона, тому вагони були різні. У мене в пріоритеті були нижні полиці, тому так вийшло. Плюс квитків зі Львова вже не було, тому добре, що коліжанка підказала чарівне слово “Ходорів” – звідти до Києва і зворотньо добратися можна, на відміну від столиці Галичини 🙂 Тобто сідали ми у Львові, але із квитками на станцію раніше.