Нестандартна новинка, пов’язана зі звірятами. “Та майже кожна друга книжка дитяча – то тварини”, – скажете ви. І справді. Але не кожна про їх захист. Щось про спосіб життя, улюблену їжу, гавкання-мявкання.
Ця книга розрахована на дітей від 3 до 6 років, якщо вірити сайту. Проте, Юсті подобається її гортати і зараз, в 1 рік і 9 місяців. Поїхали?
Розкажу свої враження від нічного переїзду потягом зі Львова до Києва і назад.
Їздили ми з Юстею туди на деньок, прогулятися, зустрітися з друзями-львів’янами, які тепер живуть у столиці. Ми склали компанію моїй подрузі, але купували квитки пізніше, ніж вона, тому вагони були різні. У мене в пріоритеті були нижні полиці, тому так вийшло. Плюс квитків зі Львова вже не було, тому добре, що коліжанка підказала чарівне слово “Ходорів” – звідти до Києва і зворотньо добратися можна, на відміну від столиці Галичини 🙂 Тобто сідали ми у Львові, але із квитками на станцію раніше.
Абетка. Абетка, нмсд, то є книга, яка має бути в кожного малюка. То як “Букварик” у школі, тільки для малюків 🙂 Це збірна всіх літер, які дитина буде використовувати щоденно у своєму житті! Тільки задумайтесь))
Це мій перший досвід планування такого роду мандрівки. До того я з дитиною в Європу не їздила, хоч і була багато де за своїх 26 років. А тут нарешті трапилась нагода вирватися цілою сімейкою в Польщу, ха! Очі мої загорілись)
Ми спершу думали чкурнути в Перемишль на деньок, але не хотіли стояти на кордоні, тому обрали чу-чууух потягом. Як не дивно, два потяги, які їдуть з України до польського містечка Перемишль, вертаються назад майже одразу. Ну, ж не стояти їм на чужій землі до посінєнія?)) Із готелями в Перемишлі туговато, ціни на проживання такі ж майже, як у Кракові. Але масштаби інші. Тому було вирішено розтягнути наші мандри “на парувкі” на три дні і податися до славетного міста за 300 км від Львова. І правильно зробили.