Мої пологи (Львів, вул. Рапопорта)

Історій про кульмінацію і розв’язку дев’яти місяців є достатньо. Але хочу зосередити вашу увагу на дрібницях, на всьому тому, що мені було цікаво знати.

Почну з того, що наш намір народжувати без домовленостей лякав майже кожного, хто насмілювався питатись, в кого я планую родити. Мене і відмовляли, і лякали, і просто мовчали у відповідь, але дивились як на пришелепкувату. Чому ми так вирішили? Насамперед тому, що в мене нема коліжанки-гінеколога, яку я давно знаю і яка б могла прийняти пологи. А домовлятись із незнайомою тіткою чи дядьком, щоб провести з нею/ним кілька годин у палаті не бачу змісту. Бо що черговий лікар, що та людина “за домовленістю” однаково не є мені близькими і нічого про мене не знають. А все, що треба, є в обмінний карті (за умови успішної вагітності). Плюс до того всього – ми не збирались платити за пологи. Трохи було хвилююче, бо я замість того, щоб думати про спокійне та легке народження свого нащадка, думала про те, як втиратиму носа всім, хто хотітиме хабар.
Continue reading

Вагітність: підводні камені або про що я не знала раніше

Коли ми ще не планували стати батьками, уявляла, що вагітність – це така безтурботна пора, коли ти ходиш з великим пузом, а всі навколо тішаться і мацають тебе. Десь так воно збоку виглядає. Але насправді процес виношування дитинки досить багатогранний і складний. Твій організм починає поводитись настільки дивно, що не знаєш, чого очікувати. Шкіра то суха, то жирна; нігті то міцнющі, то ламкі; шия й обличчя то чистенькі, то обсипає… І хоч зараз всі труднощі фактично забулись, хочу виокремити кілька пунктиків, що засіли в голові. Те, що варто знати про вагітність тим, хто цього не знає 🙂

Continue reading