Ура, сонце

Фестиваль із річною дитиною: що брати?

Дано: дитина 1 рік 3 місяці і 20 днів, яка активно ходить рівними поверхнями; мама, яка дозріла до такого роду тусовки; тато, який нарешті вдома на час наших планів; купка друзяк.

Локація: с. Зашків, 26 км від дому.

Спосіб добирання: автівка друзів із доставкою під під’їзд.

Дата: 17-18 червня 2017 року

На момент поїздки на фест ми вже встигли злітати з доцею в Туреччину без тата, тому такого роду вихідні мене абсолютно не лякали. Радше я дуже давно хотіла нарешті потрапити у свою стихію, де живеш у наметі, ходиш у балахоні і їси, що є, тому перепоною навіть не стала нельотна погода (переддень падав дощ, а в день фестивалю періодично шота марасіла і дув вітер).

До фестивалю ретельно не готувалась, бо їхали ми лиш на одну нічку. Але брали спонтанно найпотрібніше.

Список речей на фестиваль

намет – у нас Hannah 3+1, вірний друг молодості, затаскали його до дірок, бо тент вже давненько не застібається на замок, а внутрішній перешили завдяки свекрусі. Кілки носяться в нерідному чохлі і не всі є в наявності. Тим не менше нічого не протікає і порівняно з тим, з чим люди насмілюються їздити, в нас супер варіант! Бо головне, щоб було сухо.

Не раджу брати намети з Ашану чи ті, які розкладаються помахом чарівної палички, бо це хіба муляж, а не хатка для туриста-фестивальника. Тому подбайте про хорошу палатку і обов’язково перевірте, що вам зичать, якщо своєї нема. Ну, якщо ви не хочете вигрібати дощову воду горнятком із намету…

спальники (2 шт.) – маємо Pinguin, однакові, що файно, бо можна зачепити докупи, але ми цього так і не зробили, було достатньо тепло, просто накривалися розстібнутими.

карімати (2 шт.) – обикновєнні двошарові кольорові, власне на них спали безпосередньо.

миска, ложка, горнятко – Юсті взяли чайну ложку окремо, а так то посуд один загальний на сім’ю, щоб не брати лишнього.

серветки – велика пачка вологих для дупки та інших частин тіла і маленька сухих;

підгузники – 3 шт. на добу, Юстинка робить своє больше дєло раз на день переважно. Вдома вже потроху стараюся знімати підгуз, але на фесті було не до цього.

ерго-рюкзак – слінг за 2000 грн на таке дійство не пасує брати, а от вигорівший б/в ерго – якраз. Застібати зручніше, швидше і не шкода вимазати в болоті. До слова, про наш “енергорюкзак”, як жартує мій муж, я писала осьтуткайвово.

пляшечка-непроливайка з питною водою, бо не завжди циця на вимогу тепер, стараюся спершу запропонувати воду (на людях, вдома циця анлімітед). Якщо справа не в спразі, то це не подіє все ж 🙂 Я беру воду “Аква няня” або “Малятко”.

консерва/баночка з м’ясом чи овочами, щоб не запарюватися з готуванням їжі (якби їхали довше, ніж на добу, то може шось би варили) + харчовий термос із гречкою + хлібці + яблуко та банан. Не все з’їла, але краще взяти, бо шо в селі купиш.

одяг (гумовці, кеди, куртка, безрукавка, шкарпетки, футболка, шорти, шапка тепліша, пов’язка, баф на шию, три пари ось такого: колготи, штани, светр). Чому так багато? Бо Юстя любітєль спеціально вилити на себе воду після того, як вже нап’ється. Якщо є термобілизна, то обов’язково брати. Наша на Юстю вже мала (вона носила її півроку тому). Собі запасні штани і шкарпетки. Тепла та надійна куртка від дощу, непромокаюче взуття. Те саме чоловікові.

парасоля, бо в доці нема дощовика;

зубні щітки, паста, якщо буде до того;

– невеликий рушничок;

гребінець, щоб розчесати маленькі локони.

Поїхали!

Коли ми пакували то все в рюкзак, то за вікном добряче цяпав дощ. Не було шаленої зливи чи грози, але така суцільна мряка і сум. Прогноз також не тішив – сонця на горизонті не мало бути. У повітрі витала добряча прохолода як на середину червня.
Хтось інший би на нашому місці махнув на все рукою і лишився вдома. Але ми були готові до таких погодніх умов. Тим більше Юстя успішно перезимувала в слінгу, коли і сніг в лице, і слизько під ногами. Тобто на крайняк носилася б цілий час чи товклась у наметі. Їдемо однозначно, мама хоче двіжу ггг

У машині в слінгу

Єдєм-єдєм-в-сасєднєє-сіло

Машина нашого колєги була без пасків безпеки, що мене трохи стрімало, але бажання поїхати було сильнішим. Юстинка їхала в ерго, це був обід, тому вона майже одразу заснула. Дорогою ми звикло травили шуточкі, реготали і навіть слухали музику – в слінгу їй це зовсім не страшно. А ще й тепер, коли сон міцний і тривалий, то й поготів.
Їхали хвилин 40-50, це взагалі мізер.

Татусь розкладає хатку

Татусь розкладає хатку

На Зашкові ми далеко не вперше. Навіть маємо традицію щороку знимкуватися на тому ж місці всією компанією. Зазвичай ми селилися в лісі, подалі від сцени та фестивального поля, оскільки на останньому не можна було розпалювати вогнища. Цього разу було прийняте рішення ставити намети внизу, не лізти болотами на гору в лісок, а отаборитися, як усі білі люди, на поляні. Ми ретельно оглянули сусідів у радіусі, чи нема бува гучних панківських компаній (чи просто крикливих бунтівників) і поставили свої палатки скраєчку поля біля озера. Дощ вже не падав.

Солоденько спить

Солоденько спить в ерго

Я навіть допомагала зачіпляти гачки за дуги. Юстя весь цей час спала. Спала вона і поки ми накривали стіл на каріматах біля вогнища. Проснулась вже на все готове в гуморі – якраз перекусити.

Витягнула її з рюкзака і вдягнула тепліше, бо вітер біля води – ета нє шуткі. Час від часу дим йшов в її сторону, тому періодично доводилось прикривати її від нього чи змінювати місце сидіння, шоб не пекли оченята. Бігати доця не хотіла, бо навколо була висока трава, що не надто комфортно для тодлера-початківця. Хіба вимагала руку і тоді шурувала кудись. Але і в такому середовищі не надто складно пильнувати за бігунком, бо видно все на горизонті.

Гречку донечка їла з великим апетитом, навіть давала себе годувати, гарно відкривала рот і казала “гам”, коли захоплювала їжу губками)) От що означає свіже повітря!

Показує козу

Йоу, рібяткі (пледик не наш, но харош)

Коли знову почався дощ, то сховалися в намет. Довго ми в ньому не сиділи, але Юсті було цікаво: гітара, співи, їжа. До речі, вона навчилась нарешті на губній гармошці грати (сильно подути треба, їй раніше не вдавалось). Тому якщо маєте музичні інструменти – беріть. Якраз для фестивалю 😉

Доця тусується в наметі

Доця тусується в наметі

Пізніше ми пішли прогулятися, біля сцени була втоптана дорога, тому Юстинка йшла своїми нозями. Тепер можна і за ручки триматися, коли вже впевнено сама бігає (то я до того, шо часто неходячих так водять).

Я йду, не наклич на нас біду, зачекай мене, я йду...

Я йду, не наклич на нас біду, зачекай мене, я йду…

Ночівля

Час минув непомітно і ввечері ми пішли на концерт, знову почався дощ. Петрик взяв Юсточку під свою куртку, де вона пригрілась і заснула, послухавши 10 хв. гучної музики. Ще десь годинку ми трусили дупами, а потім пішли до наметів із гарячим чайком. Дощ моросив і моросив…

На концерті з дитиною, Зашків

“Шось скучний тут концерт, краще посплю”

Біля наметів наша малютка почала підхникувати, тому в експрес-режимі я заплюнулась у палатку і приготувала цицю, а муж бистро звільнив доцю з ерго-рюкзака (збоку ця поспішність, мабуть, кумедно виглядає). Юстік поцьмакала і зрубалась далі. І тут я вирішила поміняти їй підгузник на ніч…

Робила це не надто обережно, бо думала, що геройка 🙂 Доця прокинулась і прокинулась радісна. У темряві почала говорити своєю мовою, сідати і тикати в мене пальцями. Я пробувала знову і знову давати їй цицю, але Юстька вирішила, що настав час тусовочки, а не сну. У хід пішла важча артилерія – колихання (уявляєте, як у наметі це робити напівзігнутою?) із грудьми в роті. Юсть вже ніби почала засинати далі і тут… Тужиться. Факін шит ггг Короче, дєвка вирішила покакати собі о 00:00. Чудовий час і місце!

Підгузник я змінювала навпомацки, бо до світла телефону Юстя тягнулась і був ризик розмазати гівенце по спальнику. Після заміни ми ще хвилин 40 цицялися і нарешті вона заснула.

Тільки не заснув люд, що навколо. Цілу ніч всі співали, кричали, шуміли і ходили повз нашу палатку. Відповідно Юстя місцями крутилася і я навколо неї зі своїми молокозаводиками. Спати було зручно, бо я не переймалася, що вона впаде кудись – ми ж на землі. Ось це вагома перевага намету над готелем чи іншим приміщенням із ліжком. Я висипалась, чесно. Прокинулись ми о 9:30, як звикло вдома, коли сонечко почало обпікати намет. Коліжанки казали, що вночі навіть поліцію викликали сусіди. Ми не чули, абстрагувалися)

Наступного дня погода зробила нам приємний сюрприз, тож гарненько поніжились на сонечку і вйо додому, бо мали ще плани на день. Із корабля на бал, як то кажуть.

Ура, сонечко!

Думаю, що якби то було щось крутіше, ніж Зашків, то час пролетів би ще більш блискавично. А тут ніби і не було якихось цікавих локацій та ярмарків, та все ж Юстя поводилась краще, ніж вдома. Вони на вулиці завжди інші. То чого сидіти в хаті, якщо є можливість кудись рванути? Тим більше, коли чоловік нарешті може скласти нам компанію 🙂

Після дощового виїзду в наметі мені вже море по коліна. Тим більше, коли машиною везуть) Тому гострю лижі на інші такі поїздки)

Related Posts

Facebook
Facebook
YouTube
RSS

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *