Думалось мені раніше, що дитина, яка вже ходить, і грудне вигодовування – то капєц капєцний. Пам’ятаю, якось на перших місяцях Юстини гуляла біля дому і зустріла сусідку, яка говорила: “класно тобі, вона ще лежить, не рухається, а мій ноги на голову закидає, сосок крутить, як радіо, я вже не можу”. Тоді я подумала “ого, такий великий хлопчик, а ще їсть груди, нічого собі!” і спитала, скільки ж тому ді-джею. Хлопчику було всього лиш 1 рік і 3 місяці. Ніби не так вже й багато, але чомусь мені здалось, що якщо він вже гасає на повну катуху, то циці їсти не повинен би. Ха-ха-ха. Сила стереотипів і наслідків періоду молодості наших батьків.
А ще я дивувалася, коли читала в коментах і постах Facebook, що мами годують до 2, 3, 4 років. Думала, що це перебор.
Потім йшов час, Юстя росла і я дедалі більше розуміла, що циця – найбільша наша рятівниця у світі. Що вона завжди поруч, що вона дозволяє мені спати вночі, що вона постійно потрібної температури, що вона єдине джерело корисності в періоди хворіб, що вона палочка-виручалочка в мандрівках…
Як і багато майбутніх мамусь, я вагітною думала, що годувати буду не більше року. Не знаю, чому так, але я явно мало знала про дітей, поки не стала мамою. Ну, про рекомендацію ВООЗ годувати щонайменше 2 роки я точно не чула, як і більшість “не мам”.
І от Юстині вже 1 рік і 9 місяців. Вона їсть майже всі продукти світу, крім шкідливих та небезпечних. То я про шоколад і гриби 😂 Тобто є собі доця, якій нічого не бракує в плані апетиту. І є груди, за якими вона трясеться.
Годувати до школи? 🙂
думки близьких
Свекруха періодично питає, як довго я планую ще їй давати “дідю”, чи не закругляюсь ще? І якщо півтора роки тому я ще не знала, що відповісти на таке питання, то тепер чітко кажу: “Довго. Я буду ще довго годувати. Це потрібно Юстині і мені. Мені від цього тільки позитив. Колисати вночі не збираюся і ще чотири моляри останніх не вилізло. Нема куди спішити”.
Хоча, бачу, що свою думку стосовно ГВ свекруха вже теж змінила. Вона раніше робила великі очі, коли чула про наше годування після року. А тепер іноді питає щось схоже, але це радше просто пагаваріть, бо сама бачить, як Юстя любить то діло.
Натомість моя мама, яка годувала мене до трьох місяців (людоньки, яка ж я була крихітка ще!), тільки і повторює “та дай їй цицю, коли ще будеш давати, як не зараз”, коли Юстя просить благально, а я пропоную щось інше взамін (місцями намагаюсь вимальовувати кордони, так, нічого дивного). І, знаєте, моя мама права. Ще хто зна скільки і все, більше не буде тої милості. Взагалі в моєму житті буде ще, так – із наступною дитинкою, але Юстіна “дідічна” історія завершиться.

Юстя їсть у слінгу вдома (ми повернулися з лікарні після кишкової інфекції)
згортати чи чекати самовідлучення?
Я не спішу згортати ГВ, я взагалі в ідеалі не планую його згортати. Надіюсь наївно на те, що буде як у тих кращих історіях мамусь зі стажем, де дітки самостійно і свідомо казали, що все, досить. Думаю, я буду ридати, коли таке станеться. Мабуть, мені буде сумно. А може і ні. Залежить від того, наскільки плавно все пройде. Самовідлучення – це ж не їв-їв і оп перестав. Це поступово, коли прикладання лишаються раз на кілька днів. А не намастити зеленкою, гірчицею, втекти на добу-дві-п’ять від малюка, бо мама собі так вирішила…
Місцями мене задовбує годувати. Про це я теж читала немало на теренах “помийної ями”, як казав мій один викладач (то про Інтернет). Коли таке стається? Коли ми вдома добами самі і мені треба багато всього зробити. Тільки сяду за якусь справу, тільки зосереджусь і малий випрошувач тут як тут! Вона тягне мене за руку на ліжко, де зазвичай я даю груди, кричить “дідяяяя!”, плаче (або симулює), пхає руки в декольте.
“Огоспаді, то ж страх”, – подумали вже, мабуть, усі, хто годував кілька перших місяців або взагалі не годував. Але я наголошую – таке відбувається вдома, без чужих очей. Юстина чудово розуміє, що мама не приділяє їй уваги і тому так поводиться.
“та дай їй!”
На публіці поведінка м’якша. Так, вона може підплакувати і викрикувати “дідя”, але радше тоді, коли вже дуже хоче спати і конкретно втомилася. Або коли голодна не на жарт чи хоче в туалет. Достатньо запропонувати щось попити (завжди маю під рукою воду, ми п’ємо звичайну джерельну сиру воду) чи перекусити, сходити до ублікації і дєвку попускає. Або ж залюляти з колисковою, притуливши малюка до себе всім тілом, дихаючи у вушко і наспівуючи тихенько. У нас пару разів таке проканувало в маршрутці, але там ще ями на дорогах давали своє.
З одного боку годувати мені в кайф і зовсім не важко. Я знаю, що в будь-який момент груди заспокоять. Особливо в маршрутках, а їздимо ми більш-менш часто (одна поїздка = 40-60 хв. у забитій рухляді, де нема як поворухнутися). Але з іншого – коли доця тероризує мене кожних півгодини, то хочеться змитися з хати і прийти через кілька годин, лишивши її на когось… Тільки коли таке відбувається, то нема на кого лишити 🙂
“Та дай їй!”, – чую часто від чоловіка, коли доня починає плачі в час-пік у переповненому транспорті і люди одразу ж починають озиратися. Але я знаю, чому вона плаче. І пробую спершу інші варіанти, а тоді, на крайняк, вже груди. Коли свалу нема. Хоча меншій я могла давати на кожен писк і це нормально, як на мене.
нічні зависання
Вночі вона вже не так часто їсть. Взагалі я помітила, що відколи я почала садити її на горщик під час нічного сну, то сон покращився. Як тільки доця крутиться – я беру її сонну під пахи і саджу на горщик, притуливши до себе. Якщо починає плакати – тикаю цицю. Переважно вона одразу ж випорожнюється, я спираю її на себе, здіймаючи на ніжки, одягаю трулі та штанці піжамні і вертаюсь догодовувати в ліжко. Толком не встигаю проснутися за ці кілька секунд, а Юстя швидко засинає далі.
Якщо ж не зробити цього маневру, то точно буде крутіння-їдження довге, бо терпить ж, в туалет хоче. І є вірогідність влюритися. Ми ж їй не даємо підгузника і на ніч, ще з 1 року і 5 місяців. Я писала раніше про наші привчання до горщика, може ще хтось не бачив, то читайте тут.
Тобто, вночі вона прокидається два-три рази, але ці прокидання мене не втомлюють. Як я писала вище, ще лишилось чотири останніх зубика, тому попереду, мабуть, ще будуть нічні підсмоктування нон-стоп. Хоча, загалом, Юстя нормально переносить ріст зубів.
Як виглядає ГВ після року?
То як же виглядає грудне вигодовування після року? Дитина рве футболку на мамі і викрикає “цицю дай”?
Та може і так. У кожного по-різному. Я ж намагаюсь показати їй, що це наше сокровенне. Що “дідя” не обов’язково може бути вже і негайно, що мама сама керує своїм тілом.
кодове слово
Так, до слова, я їй так і кажу “дідя”. Нервує вас?)) Дивне слово, хоча не я його придумала. Але я вирішила, що залишу в лексиконі, аби уникнути шокованих поглядів у маршрутці. Хіба ж не зрозуміло, що вона так називає груди? Не зрозуміло, як показує практика. Мене разів двадцять питали, що це означає, що ж Юстина просить. Значить, не всі в’їжджають.
Чи мені соромно признаватися, що я годую? Ніскілечки. Але кричати про це я теж не планую. Тому використовуємо таке секретне слово. Знаю, що мами іноді вчать своїх діток казати “дай молочко”, “дай нямку”, шептати на вушко чи щось у цьому роді. От і в нас так. У нас – кодове слово “дііідя”. Подивимось, доки заканає.
одяг для годування
Годую я зазвичай в ерго. У ньому нічого не видно, тільки шарущі поймуть або ті, хто підійде в притул і погляне Юсті в очі. На щастя, незнайомці такого не роблять 🙂 Спеціального одягу для годування в мене нема і не було. Я просто ношу кофти з декольте і легкий снуд (див. фото). Виходить такий собі саморобний годувальний секрет. Головне не одягати гольф!

Заснула після циці
Білизну для годування перестала носити десь ближче до року. Поступово почала одягати звичайні ліфчики – спершу без кісточок, а потім і з твердими чашками та іноді пуш-апом. Груди не постраждали.Хоча звикнути було нелегко, все ж тряпочні зручніші. Але, нмсд, вони на грудях виглядають некрасіво. Тому я захотіла повернутися до звичайних бюстгальтерів.
Грудне вигодовування “на людях”
У колі друзів я не кремпуюсь годувати, не виходячи з кімнати, де сидимо. Чи кнайпи. Якщо нас багато і Юстю може відволікати то все, тоді усамітнюємось. Якщо ми перебуваємо разом із людьми, яких може ошелешити наше ГВ або які можуть почати задавати набридливі питання, то тихенько собі йду в іншу кімнату. Або тихенько собі сідаю в куточку, де затишно. Дивлюсь по ситуації. Якщо нема змоги сховатися, то беру ерго-рюкзак, так годувати мені мегазручно.

Поїла в ерго і вирубилась
Вона ж не їсть півгодини, вона два рази чмакне і щаслива. Якраз один прилив наґльоґатись. Тобто ніхто не викрикує “я годую, дивіться!”, ніхто не трясе цицьками перед носом. Все непомітно і без зайвих привертань уваги.
Інтервали між годуваннями великі. Вона спокійно може не їсти грудей 5-6 годин, на більше я не відлучалась наразі. Якщо я є поряд, то значно частіше. Якщо ми гуляємо на вулиці чи вона зайнята важливими речима, то циця їй зовсім не потрібна. Це ж не так їжа, як заспокоєння.
дієта при гв та інші міфи
Їсти все я почала ще з місяця Юстини (в мене про це є пост окремий, ось тут). То перші тижні в мене була “дієта” з печеними яблуками, печінкою та гречкою. Далі раціон поступово розширювався, в хід пішли шоколадки та інші продукти з категорії “растіпопка”. Десь в 4 місяці спробувала вперше випити вина. Дало в голову 🙂 Зараз я іноді п’ю і пиво. Пауз після вживання не вичікую, не сціджуюся. На дитину ніяк не впливає. Хоча тут пишатися, мабуть, нема чим))
Так само я без проблем була в сауні та карпатському чані восени. Нічого собі не простудила даже 🙂 Час від часу займаюсь спортом і це теж ніяк не впливає на мої груди.
мука чи радість?
А як же вкладки для грудей? А як же підвищені температури, покусані соски, тріщини?
Молоко вже давним-давно не підтікає. Лактостази були ще як на початках. Тріщини теж. Доця не кусається, з прикладанням все гаразд. Груди не набирають до твердості. Звичайні собі м’якенькі циці, з виду і не скажеш, що повні корисних мікроелементів 🙂 Багато хто думає, що в грудях нема молока, якщо груди не як бідони… Міфище! Молочко є завжди, якщо є попит. Ніякі лактаційні чаї не допоможуть, якщо дитина не прикладається достатньо. Багато прикладань – багато грудного молока.
Одне слово, грудне вигодовування для мене зовсім не мука. Можливо, перший місяць годувань було складно, бо я ще толком не знала, що до чого і кому вірити. Але чим далі, чим більше досвіду, тим простіше воно все відбувається. І тепер, із висоти польоту, я бачу лише суцільні плюси в тому, аби годувати. Думаю, що наступних діток годуватиму в слінгу ледь не з народження і буде мені щастя 🙂
Зрештою, справа кожного, скільки часу робити це. Так само, як і в що вдягати дитину, коли пробивати вуха, чи колоти прививки і так далі. Але якби мене особисто (особисто!) хтось питав, “Маріанночко, а підкажи, доки краще годувати?”, то я б без сумніву відповіла “якнайдовше”. Диво природи, чудодійне явище, безкоштовне і мегакорисне при тому. Ви тільки уявіть собі, як всьо придумано мудро! Значить, треба користати 😉
Маєте питання? Неодмінно пишіть, може я упустила якісь цікаві для вас моменти.
Залишу ще також посилання на важливі групи:
- Львівська група підтримки ГВ
- Група підтримки грудного годування
- і ще додам класний сайт, на якому можна перевірити сумісність ліків із ГВ: http://www.e-lactancia.org/ (потрібно ввести діючу речовину латинкою і почитати про ступінь ризику; частенько мами припиняють годувати у зв’язку з лікуванням, але насправді є багато суміжних ліків, можна щось підібрати)
Усім хорошої лактації!) Жінкам, бггг. Надіюсь, чоловіки цей пост не читатимуть.
Маріанночко, ти – молодець!Згодна з тобою.
Дякую! Не очікувала побачити такий коментар під статтею, чесно кажучи 🙂
щиро заздрю, що вам годувати в ерго найзручніше. я ну ніяк не приноровлюсь. хіба присяду десь і опущу одну шлейку, щоб напівсхилити малечу – тоді ок.
А скільки дитині? Потрібно вибрати оптимальну висоту намотки. Я допомагаю собі руками, піднімаю грудку і тримаю так. У мене всього лиш 75В, не великі. Основне – щоб дитина схопила сосок. Пробуйте!
Ми з Вами. Нам 2.6 і циця наша ням-ням😆 Дурні питання про те чи ще довго зникли, коли виповнилось 2))) Душевна стаття) дякуєм!
Я теж хотіла б годувати довго і поки годую (рік). Але якщо здоров’я маю не дуже міцне, і всі вітаміни йдуть дитині, то тут треба шукати якусь золоту середину.
Можливо варто переглянути ваше харчування?
В 1,4 нас скосив вірус (по ходу розеола, 39,5С) + активізувався ріст зубів. Дитина відмовилась від їжі повністю. Слава Богу, залишилось ГВ, 100% ГВ. Так цілий тиждень! Трошки схуд, але судячи по підгузках, випивав з грудей достатньо. Одужав, почав знову їсти… Якби не ГВ, я б напевно зійшла з розуму…
У нас було таке саме під час усіх хворіб. Іноді навіть пити не хотіла, а груди завжди вирували.
У мене бабця дядька до трьох років годувала 😆
А чого смієтесь? 🙂 Це нормально. Колись годували довго. Потім поле-робота-срср і ГВ пішло на спад. На щастя, зараз знову стає популярним це диво природи.
Наче і стає популярним, але в кого не спитаю – у всіх рано закінчується молоко. Всі намагаються якимось чином стимулювати.
Душевний опис)
Читаю і дивуюся як у всіх по-різному. Своїх годувала де вони хотіли і скільки хотіли (слінгомама), але по року кожну. старша відмовилась в 11.5, молодшу в 1.1 перестала. Але вони вночі спали і з гв, і без нього. хіба що без цицьки засинати самостійно почали швидше і спокійніше: поклав, цьомнув, погладив, посидів поряд хвилин 5-10 і вільна людина))) для себе зрозуміла, що немає універсальності, як зручно і комфортно , так і правильно для тебе і для маля