Садить ляльку на горщик

Історія про горщик або Як ми вчили Юстю проситися в туалет

Про привчання до горщика говорять всі і всюди, але якось я з тим не спішила, бо поняття не мала, за що хапатись у першу чергу, і, відверто кажучи, мені було лінь… Чомусь уявляла собі, що то дуже складний процес і я втомлюся прати речі та чистити дивани. Але все не так печально!

Висаджування

Висаджування (фото: http://mamochek.net/visajivanie-i-gv-pochemu-rebenok-psihuet/)

Величезне захоплення викликали і викликають досі жінки, які займаються висаджуванням своїх діток, особливо з раннього віку (не плутайте висаджування зі саджанням на горщик тільки). Тобто це звичайна собі природна гігієна малюка, коли дитина (навіть взагалі немовлятко немовляче) звикає, що пісяти і какати під себе не потрібно. Для цього мама чи тато беруть його в потрібну позу. І малеча з часом звикає, чекає, щоб її висадили, а не пісяє будь-де.

Ремарка від коментатора: “Не звикає, немовля від самого початку не звикше. Навпаки: немовля НЕ привчають пісяти під себе, а чують його потребу і ДОПОМАГАЮТЬ вирішити її природньо. Вона з народження може чекати, просто в міру своїх можливостей. Дитина не звикає, а отримує відповідь на власну потребу. І не мучиться, дзюраючи по 5-10 грамів під себе. Лежачи.

Для мене така опція була складною математикою, бо дуже не хотілося ловити сигнали і думати, коли ж то дитина має цюняти – лише замінювала кожних 3 години (на початках) підгузник і все. Але колись це мало завершитися.

Ні, я не читала відому всім книгу Бауер про життя без підгузників, не дивилась трильйон відео мамоблогерів, не гуглила думок експертів. Так, при нагоді кидала оком на коменти в соцмережах цієї тематики і тихенько мотала на ус. А потім, коли червень другого року життя моєї доньки почав добігати кінця, зрозуміла, шо або зараз, або хз коли. Бо літо ж, літо, все швидко сохне.

Пан Комаровський, наче, теж каже, що привчати дитьо до ноцника треба в другу теплу пору року життя малечі (краєм вуха чула, я не фанатка вусатого, чесне слово).

знайомство з другом

Почала я знайомити Юстю з горщиком, коли їй було 1.2, тобто тоді, коли вона якраз почала плюс-мінус впевнено ходити, і змогла сама направлятися в сторону предмету для випорожнень 🙂

Хресний подарував нам ікеївський біло-зелений. На сайті він 175 грн. Дуже класний! Простий, стильний, якісний і зручний. Легко мити ту вставку зелену. Кажу вже з “висоти польоту”, а не засліплена його красою та популярністю.

І от я час від часу садила доцю туди після сну. Ранкового. Іноді мені було лєнь, ми цицялися в ліжку і нікуди не поспішали, а Юстька пісяла в і так переповнений із ночі підгузник, а іноді я чимдуж знімала його з неї і направляла дупку на зелене сидіння. Пам’ятаю той очікуваний звук цюркання сечі в пластмасовому горщику вперше… Яка ж я була втішена!

Ось так щоразу після успішного ранкового пісяння мені дедалі менше хотілося лінуватися і дедалі більше хотілось почути той звук 😊 А коли доця вперше покакала, то раділи вже ми обоє))

Що найсмішніше: Юстинка не любила, коли підгузник і штанці були приспущені на ногах, сидячи на горщику, воно обов’язково мала їх зняти. Піднімала ноги і показувала “мааааам, забери це від мене!”. Тільки тоді приступала до діла))

Горщик і дитина

Сидить на горщику навпроти туалетної кімнати

нестримні емоції

Після таких успіхів я старалась відверто показувати своє задоволення, доходило до того, що ми плескали в долоні з Юстькою, либились, я кричала “молодець, ти попісяла в горшок, так, як треба, молодець!” і йшла виливати дорогоцінні пісьохи в унітаз, при цьому коментуючи всі свої дії далі. Ми разом заглядали в горщик, разом тикали пальцем у рідину, разом тішились.

Мені здавалось важливим показувати їй то все і озвучувати, аби вона запам’ятовувала. У такому віці донечка вже прекрасно все розуміла, бо без проблем могла, наприклад, принести на моє прохання потрібну мені книжку зі шафи. Тому я, як робот, але емоційний робот, щоразу говорила щось на зразок:

“пісяти треба на горщик, какати теж;

о, дивись, тут є пісьохи, глянь, горщик не порожній;

йдемо вилиємо твою здобич в унітаз;

треба спустити за собою водичку;

ходімо мити дупку і пісю, доць;

все, ти вже чиста, можеш бігти собі далі бавитися”.

Коротше, я завжди мала що сказати і не боялась говорити одне і теж постійно.

Власним прикладом

Певний період часу Юстина пісяла тоді, коли робила своє діло і я. Ми просто сідали одна навпроти одної – вона на горщику в коридорі, а я на унітазі з відчиненими дверима в туалет. Оскільки вдома зазвичай ми тільки двоє, то не бачу тут нічого страшного. Хіба навпаки – наочний приклад. Звичайно, коли крім нас вдома був ще хтось, то двері до туалету зачинялися і доці не лишалось нічого більше, ніж заглядати в шпаринку, що ж там за світло світиться… 🙂

Заглядає в шпарину туалету

Хто, хто в туалеті живе?

Зняти підгузник вдома

Головне наважитись і зробити це. Хоч важко і психологічно, і фізично, бо думаєш “ооо, знову витирати, знову прати, знову-знову-знову, краще одягну підгузник і заб’ю”. Саме тому мені висаджування здавалось великим подвигом. Але в 1 рік і 4 місяці я таки це зробила і зняла підгузник вдома до передобідньої прогулянки. І процес пішов!

Слінгомама в трусах

Слінгомама в трусах

Так, були калюжі. Але тоді Юстя лиш почала бачити, як ж воно відбувається насправді. З неї щось тече! І під ноги, а не в підгузник, як звикло. Дивина!

Витирали, проговорювала. Юстинка допомагала витирати. Найбільше було шкода, коли калюжі робились на дивані чи кріслі для годування, бо, як не як просто витерти тряпочкою і протерти вологою ще раз не вийде. Треба прати або застосовувати засоби миття. Бо смердить сеча, смердить… Тому під час трапез я старалась хоча б стелити одноразову пелюшку їй під дупку. Це не дуже мудро з точки зору екологічності, бо все одно витрачається клаптик сміття, що не переробляється. Але я старалась різати ту пелюшку на частини і юзати не одну на один попіс. Також я намагалась не лишати її надовго на коврику чи дивані. Паркет чи плитка були наше все. Зрештою, в такому віці вона і не сиділа на одному місці ніколи.

Спочатку вона люрила багато і, як на зло, в кріслі для годування. Але при цьому казала “ка-ка”, тобто розуміла, що за процес відбувається (хоча я розділяла слова “пісяти” і “какати”).

Ловити сигнали

Йшли дні, я не здавалась і вдома все одно постійно одягала трусики. На щастя, вони швидко висихали від сонця та вітру на балконі. Десь за два тижні почались суттєві успіхи – Юстинка казала коронне “ка-ка” не постфактум, а за мить до того. Просто починала кричати “ка-ка, ка-ка, ка-ка!” (хоча казати “пішшшь” вона теж вміла) багато разів і ловитися за причинне місце. Я встигала взяти її на руки, добігти до горщика (основне, щоб він був на своєму місці!), зняти трульки і посадити. А тоді почути виграшне “дзюююююр” 🙂

Какати вона якось швидше навчилась терпіти. Коли хотіла в туалет “по-великому”, то ходила і кричала “ка-ка”, я саджала її на горщик вона вставала, але знову кричала “ка-ка”. Так кілька разів я її повертала на потрібне місце і на котрийсь раз вдавалось. Тобто, думаю, вона відчувала, що десь там лізе ковбаска (пардон, хто чюствітільний або їсть), і інформувала про це. Один раз я проігнорила садити багато разів підряд і доця наробила в труси)) Більше я не лінувалась.

А ще помітила, що коли вона пісяє, то завмирає, затамовує подих, дивиться в одну точку. Коротше, підвисає на кілька секунд і тоді ллється жовта водичка. Тобто якщо ваша дитина бігає собі, бавиться і тут раптом завмерла, наче статуя, і очі кудись вверх чи вбік, то цілком можливо, що саме зараз відбувається випорожнення.

більші проміжки

Також я зауважила, що з відмовою від підгузника вдома і пісянням у горщик трохи збільшились інтервали між хотінням. Якщо спочатку вона могла цюняти кожних 15-20 хв., а іноді і раз за разом, то тепер вона приходила з двогодинної прогулянки в підгузнику сухою. Навчилась терпіти. Це стало поштовхом до того, аби зняти його на весь день повністю.

Зняти підгузник на день

на денний сон

Спершу я наважилась це зробити на сон. Денний. Я помітила завдяки індикатору вологи, що вона не пісяє в сні. Спить близько двох годин і робить свою справу аж опісля прокидання в обід. Чому б не спати в трусиках? Вперьйод!

Спить у трусиках (1 рік і 4 місяці)

Спить у трусиках (1 рік і 4 місяці)

Перших кілька днів підстеляла одноразову пелюшку. Далі зрозуміла, що можна і без неї. Один раз був прокол.

на прогулянку

Вперше наважилась вийти без підгузка на прогулянку біля дому. Точніше на ній розірвався Dada Premium (вони шось часто рвалися, хоча їх наче хвалять) і довелось позичити трусики в коліжанки. За годину прогулянки не попісяла, а вдома одразу. Я висаджувала і казала “пісь-пісь”, хоча не знаю, чи правильно так приговорювати.

Той день стимульнув вийти гуляти ще раз у трусиках. Нарешті був привід купити їх більше 🙂 Я одягала сукенки, бо сукню не намочиш ггг (із хлопчиками так не проканає), і трулі, зі собою брала кілька запасних. Купила їх на базарі по 20-25 грн. За 15 грн бавовняні розтягнулися дуже, а за 25 трикотажні непогані. Так гарно виглядає маленька дупка в трусиках!

Без підгузника на вулиці

Прикид “я впала в калюжу, мене мама перевдягнула в шопопало” або “донька фермера”

На вулиці просто періодично питала її чи хоче пісяти, вона відповідала (якраз навчилась казати “ні”), але не завжди правду)) Тому висаджувала час від часу на травичку за своєю вимогою. Лучше пєрєбдєть))

коту під хвіст?

Тоді ми пішли в похід. У поході я вдягнула підгузник для підстраховки, але висаджувала на кожній зупинці, вона і просилась. Юстя в слінгу взагалі не пісяє майже, то я ще раніше помітила. Певно, незручна позиція з розведеними ніжками для цієї справи) Тому коли хоче пісяти, але примотана, то пручається, брикає ногами, скаче. Вередує, одним словом. Це ще один сигнал.

Приїхали додому після двох днів у мандрівці, похвалилася у Facebook вам, що вона лиш двічі попісяла в підгузник за цей вікенд, і зглазілі. Жартую, я не вірю у вроки і забобони, ви ж читали мої дописи про це?

Дитину підмінило. Почала постійно впісюватися, ніби регрес пішов конкретний. Я багато говорила з нею і не знала, на чому акцентувати увагу – на тому, що мене це засмучує і що так не варто робити, чи на тому, що треба пісяти в горщик, щоб було сухо і комфортно.

Пройшло кілька днів, десь 4-5 такого відкату і далі почався новий цікавий період, який я трішки пов’язую з спекою шаленою у Львові, – пісяння надто рідко. Це мене, чесно кажучи, трохи навіть лякало. І то я неляклива мама і не шукаю підвохів і проблем на свою голову. Подумала, що може виходить усе з потом. Або може що не так багато їсть/п’є, бо не хочеться, то і не пісяє, або терпить. Мабуть, таки піт.

виїхати за межі району

Наважилась на кілька поїздок у центр без підгузника. Пісяли в парках під кущики (ви мене зараз заклюєте?) або в кафешках у туалети. Вона без проблем це робила, я висаджувала її над унітазом. Ще заглядала, як лиється цівка)) Після кожного попісу “молодееець!” – Юстя добре знає, що молодець це харашо)

Мамівка

Без підгузника на мамівці у львівському парку Франка

Не вірилося, шо то вже воно.

Одного разу сиділи в лісі, святкували день варення подруги. Юстя заснула в ерго вже на ніч і я її не перекладала відповідно у візок. Думала, що зроблю це вже вдома на ліжку. Але тоді в нас не працював ліфт, на зло, тому Юстинка розбудилась від того, як я таргала візок і її сходами. Ближче до нашого поверху попісяла в ерго і на мене. Я була здивована… Мабуть тому, що після сну і не змогла втерпіти (так довго спала і не цюняла). Але це був єдиний раз за все її життя, шо невтрималась в слінгу.

А сьогодні, наприклад, вона спала в слінгу 2 години, перед сном не пісяла, а після сну я одразу її розмотала і “взяла в позу”. Раз, другий, третій… Ні в яку! Ми ще годину лазили містом, аж тоді поїхали додому. І вже в хаті вона зробила справу на свій горщик… Тут не вгадаєш!

Ще одного разу, коли ми гуляли в центрі міста, Юстинка попросилась в туалет і… покакала! Благо, ми якраз допили каву з паперових горнят, тож її випорожнення я прибрала з трави в цей кофі-кап і закрила кришкою. Як за собачкою)) Якби то було в лісі, то нічого би не прибирала. Але в парку бігає купа дітей і вони, звісно, обов’язково знайдуть ту какашку і в гіршому випадку стануть у неї… Тому ніколи не лишайте за собою гівна! Закопайте, що хочете зробіть, але заберіть. Ми ж цивілізація?)

Зняти підгузник на ніч

Думала, що з цим буде найстрашніше. Але ні. Після попередніх пунктів і навіть після того, як вдень вона почала впісюватися, вночі чудово спала в трусах. Я наважилась на таке десь через місяць після того, як зняла підгузник вдома. Просто саджу її щоразу, коли починає вовтузитися. Тобто не чмакнула трохи і відвернулась, а крутиться, вертиться, бере цицю і кидає… Значить пісяти хоче! До речі, пост про сон, хто не бачив, є тут.

Спить без підгузника

Спить без підгузника

За перший тиждень без підгузника був лиш один неприємний момент вночі! Думаю, то я міцно спала, і не хотіла будитись від того, що вона крутиться… Може мені здавалось, що буквально недавно була і циця, і саджання на горщик. Спільний сон він такий! Спиш, годуєш і не помниш, шо було) Так само з пісяннями: я роблю це дуже швидко, не встигаю сильно прокинутися, мене це не виснажує. Юстя люрить одразу, як посаджу з цицею в зубах. При цьому вона не розплющує очей, спить далі. Якщо хоче пісяти – то зробить це одразу. Якщо не пісяє майже одразу, то одягаю трульки і бігом під ковдру далі)

Так, вночі я саджу її пісяти. Вона робить це двічі (а може і разок).. Один раз десь близько 5:00, інший вже перед прокиданням. Для контролю я поки що саджу її кожного разу, коли вона починає вночі плакати. Але дуже часто вона не пісяє. Просто поїсть цицю на горщику зі заплющеними очима і все.

Ви боїтесь, що дитина розбудиться, якщо її посадити вночі на горщик? Я теж боялась! Але ні, вона спить! Головне цицю в зуби. І скоро назад на ліжко після успішного “дзюююююр!”.

Додам, що в кімнаті, де ми спимо, зазвичай темно, нема ніяких нічників і Юстя ніколи не проявляла ініціативу прокинутися вночі і гратися. Всі сплять, ніхто не говорить. Навіть якщо вона могла прокидатися злегка, то я ні слова до неї не казала, щоб “нє будіть звєря”. Мусите спробувати, щоб перебороти страх. Мені теж було страшно трохи, якщо вас то втішить)) Але діти різні, це теж факт.


трусики

Я думала над покупкою тренувальних трусиків, які мають між ніжками додаткові шари з мембраною. Але мене відмовили подруги. Кажуть, що вони все одно протікають. Я ж думала, що ні. Так, значно менша калюжа після товстішого шару, але чи вартує віддавати 100 і більше грн за пару таких трусів? Нє магу знать. Дайте на тест хіба, любі виробники))

Тому замість однієї пари наварочєних трусів я купила п’ять звичайних. І просто їх одразу після пісяння перу руцями і сушу на сонечку. Господинька)) Де б то я раніше прала шось руками?

Також я перейшла на підгузники-трусики перед тим, як зняти підгузник взагалі. Це значно зручніше, коли тобі треба вночі стягнути з дупки його і легко вдягнути назад. Так само на вулиці. Класичні підгузки з липучками – то мій страшний сон відколи Юстя почала сідати на горщик, бо застібати їх дуже незручно чалапуну.

Багаторазові не пробувала і не хотіла. Щось вони мені не подобаються 🙂

горщик портативний

дорожній горщик

Дорожній горщик (фото: https://s-media-cache-ak0.pinimg.com)

Важливим елементом є горщик, який можна взяти зі собою в дорогу. Зелена насадка – то для дівчаток. Хлопчикам можна взагалі одноразовий стаканчик підставити 🙂

У нас такого нема і я щоразу шукаю поглядом травичку, якби що. Але Юстя без проблем висаджується над унітазом, тому, в принципі, можна обійтися і без нього. Єдине, що цікавить усіх, а як у маршрутці? Як у дорозі? Все просто. Дитина терпить. Із часом вона вчиться терпіти. Дітки, які носять підгузники, пісяють малими порціями і часто. Ті, що не носять, рідше і об’ємніше.

У мене не було жодної аварії в маршрутці, хоча їздимо ми часто і поїздка триває щонайменше 40 хвилин. Стараюсь посадити пісяти перед виходом із хати, хоча Юстя переважно не хоче. У мандрівки потягом чи автобусом далекого сполучення я одягала підгузник для підстраховки. Але все одно питала, чи хоче пісяти, висаджувала, коли були туалетні зупинки.

Якщо раптом вона починає кричати “ка-ка!” в транспорті, то кажу їй “зараз? ні, потерпи ще трішки, скоро вийдемо з маршрутки і тоді я тебе витягну зі слінга і зробиш свою справу; ще дві зупинки і ми підемо на вулицю через он ті двері; дядько водій загальмує і тоді будемо виходити, гаразд?” або ж заговорюю зуби тим, що за вікном. Діє.

Підсумуємо?

Отже, мій алгоритм привчання до горщика був таким:

  • висаджувала вночі в підгузник
  • садила після ранкового прокидання на горщик (1 рік і 2 місяці)
  • садила на горщик перед собою під час походу в туалет
  • перейшли на трусики-підгузники
  • садила після обіднього сну
  • садила впродовж дня на горщик (кожних 15-20 хв. десь), почала проситись (1 рік 4 місяці)
  • зняла підгузник вдома на час неспання
  • зняла підгузник вдома на обідній сон
  • зняла повністю підгузник на день, в тому числі на прогулянки
  • зняла підгузник на ніч (1 рік і 5 місяців)

Зараз Юстині 1 рік і 5 із половиною місяців, вона ходить у трусиках цілодобово вже більше двох тижнів. У центр теж їздимо в трусиках, беру зі собою запасний одяг та білизну, але аварії можна на пальцях порахувати. Стараюся висаджувати, питаю, чи хоче. Загалом від активної фази і дотепер пройшло півтора місяця.

Садить ляльку на горщик

Садить ляльку на горщик

Взагалі, з того всього я зрозуміла одне: треба якнайшвидше вдягнути дитині трусики, повністю відмовитися від підгузника і тоді процес піде. Знаю, що звучить страшно, але я для себе зробила такий висновок. Так ви будете розуміти, як часто і коли вона це робить, і дитина нарешті збагне, що може той процес контролювати. Що пісяти в будь-якій позиції (стоячи, лежачи) – то не альо. Що є відведені місця для випорожнень і треба сигналізувати, коли процес наближається, щоб мама/тато допомогли зняти трусики, посадити на горщик тощо.

Доця вчиться знімати та одягати трусики самостійно. У неї поки це смішно виходить, бо натягує їх на себе тільки спереду і підтягує ледь не до грудей, а дупця лишається голою. Показую їй, як треба)) Ще Юстинка смішно цілиться дупою на горщик, щоб сісти. У мене навіть відео є, але виставляти не буду (думаю, вона і так мене приб’є за фото в цій статті). Також доця несе чашу зі сечею виливати в унітаз, заглядає на какульки, називає їх “ульки”. Без проблем дає підмиватися холодною водою після попісів. Знає, що чашу потрібно повернути на горщик після миття. Дорослішає дєтка, коротше)

Читає книгу під час процесу

Читає книгу під час процесу

Додам, що я ніколи її насильно не тримала на горщику. Не заманювала іграшками, не співала пісеньок. Якщо Юстина встає і каже “ні”, значить “ні”. Так, вона іноді хоче дотягнутися до шухляди, що поруч, щоб побавитися, або хоче розглядати книжку, поки думає, але то власна ініціатива дитини. А не як у нас придумали горщики з музикою і ще чимось, не хочеться заглиблюватися в цю тему… На ньому треба пісяти і какати, а не сидіти!

А я тим часом вже заглядаю не за акціями на підгузники, а за акціями на прикольні мегапаки труханів)) Бо якщо в перші тижні життя Юстя витрачала 7 підгузків на добу (а це десь 1500 грн на місяць), то місяць тому йшов вже 1 підгузник на добу (це 250 грн на місяць). А зараз витрат на них узагалі нема. Відчуваєте різницю?

Попереду осінь і я сподіваюсь, шо регресів більше не буде. А вам бажаю успіху! Маєте ще десь місяць тепла, хто так і не наважився 😉

Related Posts

Facebook
Facebook
YouTube
RSS

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *