Як ми провели день у Мюнхені: транспорт, їжа, місця

Мюнхен! Я вже втретє в цьому місті, але один раз можна не рахувати, бо була сильна злива, а ми їхали транзитом, і щоб не мокнути чкурнули в термальні басейни за містом, де чудово покупалися під шум дощу. До речі, рекомендую – Erding Therme.

Але з Юстею і Петриком у це німецьке місто ми завітали дебютно, тому ходили ним теж, як вперше. У нас була доба до наступного літака, тож гріх було цим не скористатися.


Ми прибули в аеропорт Мюнхена об 11:00 за місцевим часом (у Львові вже була 12:00, тому є переваги різних часових поясів). Після паспортного контролю, де нас випитували про все на світі, як я писала в попередньому пості, ми спитали працівників, де шукати готель Novotel Munich Airport, бо думали, що він близько.

Чесно, я навіть сильно на карту не дивилась, бо чомусь уявила собі, що цей готель має бути прямо в аеропорту, якщо в нього назва така 😂 Але ні. До нього треба було йти 3,5 км або їхати електричкою одну зупинку. Чи – спеціальним автобусом, що курсує між готелями, але про це ми дізналися вже дорогою назад.



Наземне метро Мюнхена

Тому ми знайшли за вказівниками S-Bahn (це такі електрички типу метро, позначають зеленою літерою “S” у кружечку), купили в червоних автоматах квиток і поїхали ескалатором вниз.

квитки на проїзд: де купити, скільки коштує, термін дії?

Я дивилась кілька відео на YouTube, як купувати квитки в Німеччині, і ніби все було зрозуміло, але коли дійшло до діла, то ми не здогадалися, що тиснути. Перецокали більшість кнопок і не знайшли того, що шукали.

А шукали груповий квиток для 5 осіб, який коштує 23 євро з копійками. Airport City Day Ticket. Це квиток, завдяки якому ми могли кататися будь-яким видом транспорту до 06:00 наступного дня. До речі, ми його прострочили на 15 хв., але не знали цього – я шось думала, що він діє добу. Але ні, до шостої ранку. Тому пощастило, що не штрафанули, адже ми їхали в аеропорт о 06:15 наступного ранку.

Нам вигідніше було брати такий груповий квиток, ніж два квитки по 12 євро, але якби нас було 3-4-5 людей, то було б ще вигідніше.

Біля автоматів стояв працівник, який спеціально допомагав туристам вибрати правильну опцію. Він нам швидко показав, що куди, і ми щасливі пішли до потяга. Не знали, щоправда, чи треба компостувати такий квиток, бо я надивилась, шо штрафи 40-50 євро, і думала, що треба все вставляти в компостир. Але саме цей не потрібно було валідувати. Люди підказали.

графік руху s-bahn

Від аеропорту йде дві лінії такого метро – S1 (синій) та S8 (жовтий). При тому, що розташоване летовище за 40 км від центру міста! Інтервал руху тішить – кожних 10-15 хвилин їде нова електричка. Ви можете бачити все на табло, де пише з точністю до секунди. Зауважу, що S1 робить невеликий гак і їде значно довше, ніж S8.

Наш готель: Novotel munich airport

Від аеропорту до готелю курсує спеціальний автобус, на нього можна сісти, якщо вийти на вулицю навпроти інформаційних стійок аеропорту. Його вартість була 1,50 євро. Але нас із дитиною дядечко водій взяв безкоштовно одного зимового вечора, було дуже приємно 🙂 Зупинка “на вихід” розташована одразу біля будівлі готелю.

Якщо ж їхати електричкою, то треба катнутися одну зупинку, це 2-3 хвилини їзди, але… Треба йти потім ще 15 хвилин десь. Швидким темпом. Через колію є спеціальний міст, а від нього не провтикайте тунель до самого готелю, щоб не обходити дорогою.

Сам готель дуже великий, просторий та чистий. Номер люксичний.

На рецепції в нас спитали, чи треба окреме ліжко для дитини. Ми погодилися і нам дали номер із двома великими ліжками – на одному я приспала Юстю, на іншому спали ми з Петриком. Вночі лягала до неї годувати і верталась назад. Було дуже зручно, краще, ніж би це було якесь дитяче приставне ліжечко.

А ще в нас взяли 100 євро депозиту, який повернули при виселенні. Це для нас було несподіванкою.

Вікна в готелі були настільки грубі, що не було чути, як йдуть на посадку та злітають літаки (а вони там ледь не кожної хвилини це роблять). Але їсти в ньому дорого. Тому ми шукали супермаркети поблизу.

Юстя спить в Novotel Munich Airport

З магазинами там туго. Є один супермаркет за 10-15 хв. ходьби і то він “так собі”. Та і працює лиш до 19:00. Вже краще піти в аеропорт (3,5 км) або проїхатися і затаритися по-людськи. Що класно: в супермаркетах часто продають готову їжу (салати, соуси, м’ясо) і на цьому можна суттєво зекономити.

Що ми робили в мюнхені?

Гуляли 🙂 Після прильоту з Києва ми десь годинку відпочили і “вйо”. Юстинка якраз передрімала трішки на ліжку і пішла знову в ерго. Вийшли з готелю о 13:00.

Їдемо в електричці S-Bahn на лінії S1

В електричці багато місця, чисто. На кінцевій зупинці прибирають щоразу у всіх вагонах. Біля кожного сидіння є смітники. Двері у вагон потрібно відчиняти самому – тиснути відповідну кнопку (до нас вже теж таке дійшло, в Інтерсіті, але лиш між вагонами). Ще рік тому я би була здивована, але тепер розумію, що це нормальна практика, адже в поїзді до Кракова ми теж мали самі собі відчиняти двері.

Їхати потрібно було десь 40 хвилин. Станція головної площі – Marienplatz.

На цій площі якраз тривав різвяний ярмарок, стільки всілякої краси продавали і люди гуділи, як у вулику, прицьмакуючи запашний тепленький глінтвейн. Звісно, і ми не втрималися, купили за 4,5 євро одну порцію на двох.

Зі слінга не випускали, щоб спокійно попити

До слова, там наливають гаряче вино в їхні керамічні горнята, за які ви маєте зати ще кілька євро завдатку. Якщо вам це горня припало до душі і ви не хочете його повертати, то без проблєм лишаєте собі. Якщо ж такий сувенір вам ні до чого і гроші тре економити, то можете зробити так, як і ми, – віддати горнятка назад продавцеві і забрати свої монети.

Далі Юстинку ми випустили на волю, хоча людей на площі було аж занадто багато, тому, може, це було невдалим рішенням. Щоб втекти від того натовпу ми пішли прогулятися околицями центру.

основні сайт-сіінг місця

  • завітали у відомий собор Фрауенкірхе, де якраз правили службу і дуже красиво грали на органі.

Фрауенкірхе (собор Святої Богородиці)

  • потрапили в невеликий єврейський квартал.

  • покаталися на цікавих гойдалках (як на сателітарці).

  • поїли традиційної мюнхенської їжі.

ПИВО та ковбаски

Довго шукали місце, хоч я собі і на TripAdvisor зробила мітки, але без Інтернету мені ніц не показувало – подбайте про місце для обіду-вечері заздалегідь. Ми їли в Ratskeller, дуже колоритний заклад, прям як замок із Хогвортсу.

– We need a table for two persons, – кажемо при вході.

– Maybe, three persons? – каже офіціант, споглядаючи на Юстю.

– Oh, yes, baby too, – сміюся сама зі себе: якось не звикла, що дитину вважають окремою особистістю в закладах.

Класно, що там було меню різними мовами. Юстя гарно з нами поїла зупки, м’яска та пюре і почала ганяти між столиками. Це абсолютно не заважало нікому з працівників, хоча ресторанчик вишуканий виглядав, а ми – не зовсім вписувалися, бо були занадто спортивні.

За вечерю ми заплатили 24 євро і, в принципі, наїлися. Дорого, але ми знали, на що йшли. Після смачної вечері ми пішли в напрямку найближчої станції.

не заблукати дорогою додому

Класно, коли в тебе проїзний і ти не паришся, що сів не в ту сторону. Ми трошки тупанули і вийшли не на ту зупинку електрички. Сіли, проїхалися до наступної, вийшли, перейшли на другу сторону.

Юстя дуже тішилась тим потягам, постійно кричала “нашя потяг!” або “ни нашя потяг!”, поки ми чекали. Це були для неї нові слова – мандри розвивають 🙂

одяг для прогулянки

Ще хочу звернути вашу увагу на те, в чому ми були вбрані. Я – в кросах, як бачите. На вулиці ж 0 градусів і зимонька-зима. Снігу не було, на щастя. Але теплі шерстяні шкарпетки рішали. Ми ж на Мадейру летіли з ручною поклажею (список тут), навіщо мені чоботи зі собою брати? Це зайва вага. Та і справді за кордоном можна обійтися без бронєбойного зимового взуття. Там сніг при-би-ра-ють. Куртка в мене тонка, але тепла, технологічна Mc Kinley. Під неї одягала фліску від Odlo.

Юстя була під слінговставкою (звісно, що свекруха шила) більшу частину гулянь, коли нам треба було багато ходити. Так, вона неохоче йде в слінг, ще з півтора року десь (кричить “сінг ні!”, коли хочу її мотати), але… Як тільки починаєш йти з нею примотаною, то як рукою знімає. І всім добре)

Куртку дитячу ми взяли зі собою, верталися по неї з аеропорту у Львові, бо я забула вдома… Чесно, не знаю, чи дуже вже вона нам треба була, але мало лі шо.

Ми багато ходили, тому одяг мав неабияке значення. Але, знову ж таки, треба пам’ятати, що зайвий багаж тільки обтяжує. Тому беріть найулюбленіше і найзручніше. Для гулянь тільки так!

У номер ми повернулися о 19:40, час пройшов блискавично швидко (6 із половиною годин гулянь). Далі нас чекала довга дорога до Фуншалу, тому швидко лягли спати… Загалом на їжу та транспорт у Мюнхені нам пішло 60 євро. Можна обійтись без вечері в ресторані, але от без проїзного квитка – ніяк. Тому для Мюнхена готуйте своє їдло, 25 євро на квиток і буде вам щастя 🙂

Related Posts

Facebook
Facebook
YouTube
RSS

One thought on “Як ми провели день у Мюнхені: транспорт, їжа, місця

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *