Відпочинок із грудною дитиною або як Юстина вперше їздила електричкою

Раз я взувся в чобітки, одягнувся в кожушинку, сам запрягся в саночки і поїхав по ялинку… А нє, стоп, то ж літо! Які чобітки, кожушина і саночки? Шкарпетки, бодік і візок, не інакше. Принаймні, коли мова йде про подорож чотирьохмісячного грудничка в популярне курортне селище львівських Карпат – Славське.

Подорож ми організували спонтанно, ідея виникла за тиждень до поїздки, а почали ми її реалізовувати ледь не останні дні. Вирішили гайнути з друзями на два деньочки в мейнстрімне місце відпочинку для студентів. У Славському купа садиб, баз відпочинку і готелів. Ми ставили за мету знайти щось красиве, не за всі гроші і з басейном. Довго шукати не довелось, бо серед більшості будинків із “каврами на стінах” і готельним комплексом з природою-водоймою-рестораном ми, звісно ж, вибрали останнє. Захотіли шиканути і замовили двоповерховий номер люкс у “Тростян Резорт“. Але якщо подумати, що ми заплатили по 250 грн з особи, то нічо ми навіть не шиканули 🙂 Continue reading

Про грудне вигодовування на хлопський розум

Світ грудного вигодовування (в мамських колах просто ГВ) – він такий дивний. Я нічого не читала про ГВ до пологів, бо думала, наївна, що за все подбала природа. Що це просто, як пачка Yupi, – “проста дабавь вади” 🙂 Що дитина сама знає, як їсти, і що молоко точно буде, якщо себе налаштувати позитивно *зара в мене полетять помідори від тих, у кого з ГВ не склалося, ааа*.
Якщо з останнім я майже не прогадала, то зі всім решта трохи помилилась. Хоча в малят і розвинений смоктальний рефлекс, їм потрібна допомога. Бо вони, як малюсінькі хробачки, такі ще безсилі і немічні.

Вперше Юстину приклали до грудей одразу після пологів. Ну як одразу. Після того, як мене зашили, а її поміряли, одягнули і т. д. Саме на цей момент припали пологи в сусідньому родзалі, тому нас лишили з чоловіком і дитиною сам на сам (санітарку я не рахую). Довелось чекати повернення акушерки, аби якось неправильно не прикласти мацьопочку.

Continue reading

Ми вдома: як це було?

На останніх тижнях вагітності вже дуже хотілося пошвидше народити, хоча звідусіль лунало: “відсипайся”, “насолоджуйся спокоєм”, “ще встигнеш, куда спєшить в такой жара” і т. д. Я то всьо прекрасно розуміла, але це нічого не змінювало – хотіла вже нарешті спати на животі і спині, бігати, нагинатися, влазити в щось інше, ніж лосіни, і не ганяти постійно в туалет 🙂

Коли ми нарешті приїхали в рідні стіни разом із тим маленьким згорточком щастя, то раптової ейфорії не настало. Що дивно – навіть не було усвідомлення того, що на мені величезна відповідальність, що я – мама, а поруч, набурмосивши губки, спить наша донька, повноцінна маленька особа. Швидше навпаки – нахлинула глибока депресуха. Уявляєте? На мене навалилась хвиля суму. На мене, вічно таку всю пазітівну і діставучу… Continue reading